126

Re: Фашизм.

Xvojda пишет:

Замкова гора
gorlohvat

Оце - сильно! Український хорор в чистому виді.

127 Отредактировано Xvojda (01.10.2015 14:13)

Re: Фашизм.

На вихідні перечитував "Пана Халявського".
Писано російською мовою, але якось по
українські смачно та соковито. Можна
говорити про карикатурне зображення
лівобережної козацької старшини, яка
вироджувалася та вигасала в російській
імперії, можна захоплюватися майже
раблезіанськими описами учт та обідів, але,
чомусь не дає спокою приналежність автора
до масонів. Кожен твір масона-письменника
це - потаємний код. А якщо так, то який він
в "Пані Халявському" і чому цей твір так
міцно, немов за наказом забуто? gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

128 Отредактировано Xvojda (01.10.2015 14:30)

Re: Фашизм.

охоронці гнізд та збирачі вовчих ягід
окликають один одного серед темряви,
чорної неначе намул аби сповістити, що
невдовзі випаде сніг, о півночі вони
спатимуть на верандах та на кухнях
своїх осель і в їхніх гортанях процвіте
аптекарський сухостій червоної
застуди, сніг випаде у глиняному саду
їхніх снів, де ховаються трикутні риби
та блакитні буйволи, голови диких
котів, крила темних птахів та пухнасті
поховання озерних квітів ковтне північна
течія їхніх марень, біля в”їзду на міст
протарахкотить трамвай, гамірний
неначе циганський віз і хтось зі
збирачів вовчіх ягід прокинеться на кухні
аби побачити як змінився узор двох
північних зірниць. хтось з охоронців гнізда йтиме вздовж
рейок і побачить світло на скрижанілому
дні рівчака край дороги, хлопці без
обличчя і пси без ніг там мають
притулок, вогонь освітить їхні спини і
голови, від мосту йде трамвай, гамірний
неначе циганський віз і охоронець гнізда
буде битися між вовком і янголом, у
блакитному снігові власного сну,
продираючись нагору, до бронзової
веранди, холодної немов озерна вода, де
у скляному посуді ховається чайний
гриб, схожий на мертву дитину, що
мешкає нині у колодязі чи на карлика,
замурованого у язичницькому склі без
кутів аби побачити як змінився узор двох
північних зірниць
   лише чайний гриб та смуглява півонія
можуть вижити у намулі снігового
потопу, діти чи карлики, бранці
голодних сов, вони зможуть дихати
посеред крижаної відсутності звичного
райдужного повітря, коли над
охоронцями гнізд та збирачами вовчих
ягід у сніговому диханні нічних сонць
колотиться смерть. смуглява півонія іще пам’ятає тьмяне і
чорне літо, коли хтось з охоронців
вовчого гнізда губився у глиняних
лабіринтах всередині чорного дому аби
відшукати там потаємну колонію
кристалічних снігів, які ховалися від
чорної спеки, але зараз кристалічний сніг
наповнює до країв міцні тіла та
строкаті сни  людей у чорному домі вони не згадують про обвуглене сонце і
лише опівночі, коли останній трамвай
рушає від мосту у безвість, яка чомусь
зветься депо і глиняними стінами чорних
кімнат у чорному домі біжать електричні
лемури та пливуть електричні соми
трамвайних вагонів, на щоках чорних
мешканців чорного дому проступають узори
та знаки померлого сонця ...
gorlohvat
   http://p-p.com.ua/-/uploads/articles/037/084/original-170c6324a50e7209d9913f869cf60f9a.jpg

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

129 Отредактировано Xvojda (01.10.2015 14:29)

Re: Фашизм.

Гріх не згадати тих,
москалів-відчайдухів, кого у жовтні 1993
налякали лише самі пологи дикого
російського капіталізму. Люди взялися за
зброю і демократичний неоліберальний
режим Єльцина з садистською насалодою
розмазав їх по асфальту. Втім, вмирали вони
гідно. Того року я запитав Корчинського, чи
вистачить сил в УНА-УНСО на щось подібне
в Києві. Він відповів ствердно.. gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

130

Re: Фашизм.

http://www.pulsar.on.ru/photoes/ukraina/800/foto18.jpg
Київ - не просто місто. Не просто столиця.
Київ знаходиться на межі. Тут
закінчується рівнина. Тут закінчується
євразійський степ. Тут починається
загадковий та сповнений сонця Світовий
Праліс. Тут від Перунова горба та Княжої
гори починається Гіперборея. Гіперборея -
це завжди височина, полюс, горня
республіка за мудрим та спокійним
Сковородою. Київ справді не можна
любити, на його верховинах, на схилах, у
затінку його парків причаїлися невидимі
брами, потойбіч яких починається
Золотий Вік. Ми їх знайдемо. Неодмінно
знайдемо. Бодай після смерті...
Gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

131

Re: Фашизм.

Xvojda пишет:

Те, що україці - сумірні та не кровожерливі,
заперечують Хмельниччина-1648,
петлюрівські "ескадрони смерті"- 1918 та
санація Волині в 1943 від польськких
мандавошок. Можна привестий простіші
приклади - в нас на хуторах під Києвом на
автостраді завжи багато розчавлених
машинами тварин - котів, собак та пацюків.
Діти йдуть вранці до школи, бачать на
дорозі нутрощі та кров і нікому з тих
селючат не стає погано від побаченого.

Животных жаль. Людей и человекообразных - по-разному бывает.

Каждому своё. Всем за всё.

132

Re: Фашизм.

Роман Доник
12 мая

Никогда мне больше не говорите, что о воюющей стороне, что они жертвы пропаганды или жертвы системы, или идеологии или какой-то срани, оправдывающей их сущность.
Они чужие. Реально чужие. Не другие и не инакомыслящие. Чужие.
Разведка отрабатывала несколько объектов в прифронтовой зоне на предмет мест где могла прятаться/отсиживаться вражеская ДРГ. Отработка велась по горячим следам. В одном из брошенных домой обнаружили подвал. В подвале подвешены за шею 2 трупа немецких овчарок.
Убиты ножевыми ударами. После того как их убили на них продолжали отрабатывать удары ножами. Снизу вверху, под ребра. Под броник.
Раньше в отдельных очень специальных подразделениях так тренировались на свиных полутушах, которые потом уходили в переработку. Тренировались чтоб чувствовать удар, как нож входит в плоть.
Эти твари тренировались на живых овчарках. Убивая их, они преодолевали психологический барьер. А потом отрабатывали удары.
Для меня загадка, как собаки их подпустили и как они их подвесили.
Собаки судя по всему с одного из соседних домов/усадеб, который охранял целый питомник. Возможно тот, кто когда-то кормил этих собак и охранял эту усадьбу и привел ДРГ в схованку.
Я несколько дней под впечатлением. я вспоминаю год войны и вспоминаю все случаи, когда наши ребята делились последним куском хлеба с брошенными животными. Когда выносили животных из окружений и котлов. Когда возвращались под обстрелом за своими питомцами.
А эти.... Они жили среди нас. Некоторые из них и сейчас среди нас.
Я не знаю, что делать. Они никуда не денутся. Они никуда не уйдут. Они не нужны ни РФ, никакой другой стране. Они никогда не сложат оружие. Им не нужна мирная жизнь.
Я убежден в одном, что никакими политическими методами эту войну не закончить. Только полным уничтожением орков. Это другая цивилизация, нам не ведомая.

Каждому своё. Всем за всё.

133

Re: Фашизм.

Видел этот пост давно, а к нему один из комментариев, суть которого была, что тех зверей, что издевались над собачками, нужно самих так подвесить и отрабатывать на них удары так, чтобы кишки вывалились...

134

Re: Фашизм.

Часто питають мене про те, як виглядало в
реалі останне нацвідродження під
жидобільшовиками (1987-1991), себто те
нацвідродження яке призвело до
перетворення другої української республіки
на третю
Подібна цікавість є цілком зрозумілою - так
само і я донимав людей старшого віку
питаннями про 1960-ті, про часи так званої
прогулянки у тюремному дворі, про
параджановщину та жовто-блакитний
прапор, вивішений в ночі проти першого
травня.
Я можу розповісти про той час, який яскраво
спалахнув та швидко згас - як сірник, що
впав у холодну воду, але боюся, що одного
посту було замало
Студентська революція на граниті, бійки зі
спартачами, поезія Зерова, Клена та
відморозків Київської та Лаврської школи
спілкування з галичанами, не з тією
дрищевато-глямурною паростю, яка зараз
гидує наддніпрянцями й пишається тим, що
їм наприкінці 1940-их не влаштували
голодомор, а з реальними пацанами-
кшатріями та й просто відкриття Києва,
Великого Міста, містичного та
гіперборейського - це все нагадує як у
темній та занедбаній садибі раптово
з"являється світло, вихоплюючи із мороку
незнані та приховані анфілади величних та
високих залів
Сьогодні 25 річниця "революція на граниті"
То був найперший майдан у ще совітському
ще повітовому Києві - кілька наметів, трохи
студентів-охоронців по периметру, люта
ненависть совітського міщанства, яке
спинним мозком вже відчувала загибель
власної скотоферми і тому божеволіла від
люті,багато ментів, багато КДБістів
Решта акцій на Майдані були лише клонами
того найпервіснішого майдану
Студентську революцію загальмували -
присмак вкраденої перемоги, вкраденого
свята, вкраденої революції лишився надовго
Корчинський вже посередині 1990-их казав,
що колишні голодуючи студенти страждають
на ожиріння
Він мав на увазі тих, хто продався
Прохасько, Піховшик та Чемерис перейшли
на бік російського імпериализму, перший та
останній під час Війни, решта ссучилась ще
раніше
Та менше з тим - у пам"яті назавжди
лишиться та сонячно-підморожена осінь, із
вранішнім інеєм, зі спекою опівдні, із
золотавим листтям, яке вітер приносив на
Майдан із старих гетьманських парків... gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

135

Re: Фашизм.

Олег Лишега

Лис
Ще день такого сонця,
І можна буде спати в лісі...
Попереду, в кінці березової алеї
Вертаються з нічної роботи
На Глеваху дві жінки,
Поволі обходять понад край глибоку калюжу
І одна таки оглянулась: хтось знов
Понуро плентається, чужий ...
Але ще далеко...
Раптом сходять убік, на галявину,
У торішню траву і засміялись,
Нижча приклякла на коліно,
Піднесла до ока щось темне і подивилась
На високу, біляву, ще молоду,
Розстібнуту на сонці,
З пучком підсніжників на грудях ...
за звислими аж до землі ліщиновими
сережками
Не видно більше нікого...
Вже не бояться – як тут закричати,
То з крайнього двору почують...
Важкі червоні кури кубляться,
Випорцують у глиці глибокі вирви...
Вчора у мурашник при дорозі
Хтось кинув щось темне, ведмедя чи пса,
Якусь плюшеву цяцьку, і ще видніється
вухо,
Решту вже засмоктали...
Видно, хтось ворожить...
Я бачив недавно тут розтрушені клаптики
Чийогось листа чи угоди –
Роздерті дрібно-дрібно...
Так яструб на самоті в гущавині
Потрошив щось мале,
Любуючись спіднім білосніжним пухом...
Вчора я вийшов на згарище –
Все вже пригасло, і лише з одної купини
курилось...
Довкола розкидані звуглені сучки
Хрумтіли як попечені собачі ребра...
Я підійшов: в обвалену воронку очманілі
мурашки
Падали і падали, з усього лісу
Вони стягували жар до себе...
Поволі розгріб зверху попіл,
Засунув усередину руку,
І там, між обірваних волокон,
Намацав притихле, ще гаряче серце...
Мимоволі я став свідком самогубства...
Мені здається, хтось в Києві,
На другому кінці лісу, знову ворожить:
Я повертаюся звідти мертвий...
На вулицях частіше бачу неживих...
Подаю руку, мені всміхаються мертві осі...
Відсуваюся в метро трохи вбік,
І разом перепливаєм Велику Воду –
Лише зблисне на горі Лавра...
Раз на чотири дні там ночую,
А вдень гуляю у монастирськім саду...
Комусь, видно, не подобається
Що я топчу над Ближніми печерами молоду
траву...
Певно, і ті дві жінки так і подумають:
Якийсь чужий завмер над мурашником і
ворожить
Недалеко від тої глибокої калюжі,
Як іти на Глеваху...
Що можна іще подумати?..
Що він шукає ті давні гори?
Чи хоч тіні тих гір?..
Малим до них було недалеко,
В ясну погоду їх було видно –
Трохи темніші за хмари...
А як смеркало, в однім і тім самім місці
над ним спалахувало щось більше за зірку...
Казали, що там день і ніч горить
Десь аж за Вигодою чи Витковим...
І якось вибрався, сам,
І зайшов під вечір у густіший ліс,
Між молоді вільхи... то вже був чужий ліс...
Я роздивлявся і не міг пізнати...
починалися мочарі...
Усе чуже... і десь може за двадцять кроків
Перед собою за вільхами побачив
Голого чоловіка, старого, і колись, видно,
повного,
Бо шкіра звисала на ньому...
Він сидів на мурашнику, у високій купині,
І дивився якось вбік, на кущ трохи
виряченими очима
Скриви губи, але ніби всміхався...
Верхня половина, обвислі груди
Були вимащені якимось слизом...
А на лиці свіжий, майже дитячий
рум’янець...
Може, сп’янів від мурашиного оцту...
Мені здалось, він може вбити,
Як почує, що хтось підглядає...
Підглядає, що стає молодим...
І я кинувся назад...
О, знову зграя червоних англійських курей
Заходять сміло між сосни...
Все глибше і глибше... жуки в гарячці
Вивалюються з горла...
Очманілі по зимових печерах черви
Ще довго звиваються у кишках –
Лише зблисне півняча півняча шпора у
мокрій ямі,
А так хотілось десь тут полежати на сонці...
Дивно, вони нічого не бояться...
Їхні півні закликають далі і далі...
Але тепер – якби хтось побачив мене тут
За сосною – що б подумав? –
Чого він тут ховається?
Ще один втік?.. втік звідти?..
Ховається зарослий по лісі і зголоднів?..
Через окіп, що символічно відгороджував
Своїм насипом ліс від людей,
Повагом перебрались дві білі, роздуті на
вітрі...
За ними, позіхнувши, вийшла із залізної
брами
Розповіла жінка у попелястій пуховій
хустці...
Зішкрібує граблями землю...
Несподівано підняла голову в мій бік,
І вишкірилась до лісу,
Голосно чмихнула, відганяючи когось від
себе...
Спалахнув старий бур’ян, дим заслонив її
двір...
І тут недалеко, з-за диму
На насип вийшло щось...
Тонше, але вище за курку,
Видовжений якийсь сиво-зозулястий
павичик...
Але хвіст не тягне по землі,
А стримів як тупий саморобний ніж...
Він заглянув через усі дерева,
І наші очі зустрілись...
Ніжне, ясне підгорля ворушилось у вітрі...
Пух довкола округлого дзьобика
відстовбурчився –
Щось схоже на заріст під носом у хлопця...
І відразу опустив голову,
Розглядає під сосною молоду траву,
Нагріту сонцем бляклу глицю...
Я стріпнув мокрі, кислі долоні від мурашок
І поволі піднявся...
Вже нема що робити тут, над цим
мурашником...
У тіні за деревом ще пахло морозом...
Я відходив далі, глибше,
Не відкриваючись від тої освітленої галяви,
Де похитувався його хвіст...
І знов підіймав його погляд... ясний, як
сльоза...
Він вдавав, що не бачить, і ніби щось
ковтає...
Ослаблим горлом... і не може далі...
Заяскравівсь лісовий аґрус...
Довга ожина ще гола й холодна...
Може глибше, посередині, буди ближче до
Боярки,
По ямах ще закляк сніг...
Хоч там, де він пасся,
Мали, здавалось, вже відцвісти суниці...
Там далі соковитіший, давній, справжній
ліс...
Я заплющив очі і тихо відходив,
Але він не йшов за мною далі...
Може, боявся тіні...

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

136

Re: Фашизм.

Згоден. Гоббіти надто зручний народ як для Диктатури Оруела так і для Диктатури Хакслі.

Дмитро Корчинський
Вночі займався конспірологією. Виявив
змову
Хоббітів проти нібелунгів.
За завданням британської розвідки
неоманіхей Толкін написав псевдоепос
"Володар кілець" аби витіснити зі свідомості
тогочасної молоді автентичний
європейський епос "Кільце нібелунгів".
Його зусилля та загальна кампанія
денацифікації увінчалися успіхом. Толкіністи
нині є, а вагнерістів майже нема.
Не дивіться кіна. Ходіть в оперу. Амінь.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

137

Re: Фашизм.

жовтнева зачистка Москви-1993 від
нацболів, баркашовців та комуністів
нагадувала добре спланований гондванічний
ритуал.
Ліберализм вміє захищатися та лякати
ворогів своїх закривавленю пащекою із
подвіними рядами гострих кликів.
Кацапський лібералізм має коріння своє ув
опричині
Хто бачив ту москву та той жовтень - той
мене зрозуміє
Був у ті дні на москві - приїхав по книги
Пам"ятаю калюжі крові та нутрощі на
асфальті.
На дзвіницях пузатих церков, буцім-то
сиділи снайпери.
Буцім-то.
З моїм колишнім однокласником, який
поступив до якогось московського внз і
який сголосився бути моїм Вергілієм у тому
кацапському пеклі, їли піцу та пили геть
несмачну каву на Арбаті саме в той день
коли почалася пальба.
Було якесь свято чи то мало бути - але
накрилось через пальбу, хоча Арбатом
недоречно товклись клоуни та скоморохи,
які мали б розважати москаликів.
Один із них, переляканий та нерозуміючий
геть нічого блазень проїхав повз нас на
одноколісному цирковому велосипеді.
Деякі книги вдалося придбати.
Безпосередньо у видавництві. Леонт"єв,
Георг Гейм та дугін.
У видавництві познайомилися із
баркашовцем з Воронєжа, кацапом-
неоязичником, крейзанутим гітлеріанцем,
який допоміг потрапити і до Білого Дому і
під Останкіно - натовп, сморід, горілка,
хаос, зброя, якою більшість не вміли
користуватися, безладна стрілянина, кров та
нутрощі на асфальті - переважно шматки
мізків та шлунків .
Я почуяв запах крові. Хотілося війни і було
по хую на кацапів. Аби війна.
Вантажівки, щіти, бронежілети, каски,
відібрані у мєнтів, осіння геть ненаша стужа,
болотяна та фінська, руде сонце,
Останкінська телевежа, вогневий шквал з
приміщення телецентру і ті кацапи, з якими
щойно грівся горілкою і які перетворилися
на нерухоме мертве м"ясо.
Пам"ять подекуди робить власну цензуру -
багато, що призабулося. На українському
кордоні поїздно-вагонне радіо раптово
перейшло на солов"їну. Запитав у
Корчинського - вже у київському офісі УНСО
- чи стане в нас сил на щось подібне у
Києві. Він відповів ствердно
Наразі пребагато тих, хто пройшов крізь
горнило тієї микровійни, воюють проти нас
на Донбасі - тому мені до вподоби позиція
мудрого московського аріософа Федора
Мамонова, який радо підтримав та й
підтримує і бійню під останкіно і розстріл
кацапського парламенту
Життя триває.... gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

138

Re: Фашизм.

Дмитро Резниченко

Чуваки. А прикиньте. Україна оголошує набір
в добровольчий корпус, який
відправляється з військовою місією в Сирію.
На стороні демократичної сірійської опозиції
- проти Асада і московитів з одного боку, й
ІДІЛ з іншого. Кілька самохідних ЗРК, кілька
ГРАДів, і дебеле вогневе прикриття цієї
техніки. Добровольці, які повернулися з АТО,
і відчайдухи-армійці, які в зв'язку з
перемир'ям на стіни вже ладні дертися,
знайдуть, де продовжити свою війну. І
жодних мінських-паризьких угод не
порушено.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

139

Re: Фашизм.

Xvojda пишет:

Дмитро Резниченко

Чуваки. А прикиньте.

відправте йому посилання
http://www.spas.net.ua/index.php/news/full/407

140

Re: Фашизм.

якби УНСО не було на Кавказі свого часу, то не було б і чеченських батальйонів в НГУ.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

141

Re: Фашизм.

Після нью-йоркського збіговиська
відчувається легкий скульож та важке
скавучання серед тих, кого прийнято
називати ліберальною інтелігенцією
Вони вважають, що нас зрадили, вони
вважають, що нас обміняли на Сірію, їм
лячно - їм подобалося протистояти Москві
тоді, коли за нами стоїть уся міць
атланичного Голіафа, лишитися із москвою
сам-на-сам їм чомусь не дуже хочеться
Звісно ж, проукраїнське лоббі ув Останній
Імперії нікуди не поділося і нас зраджувати
не збираються, але навіть якби це сталося,
то це не значить, що ми маємо сдаватися та
скавучати
У вітчизняному сегменті світового павутиння
повиповзали на світ Божий, мов жаби з-під
каменю, певні офісні щури.
Вони бачили війну лише у голівудських
фільмах.
Вони не вміють стріляти. Вони навіть ніколи
у житті не бавились страйкболом.
Вони навіть не в стані розібрати та зібрати
старий добрий Калаш.
Але вони несамовито тужаться та пижаться,
зображаючи з себе не те що військових
експертів, а майже військових пророків.
Щоправда, пророцтва їхні грішать суто
бабською істерією - мовляв, нам пизда.
Під нами вони розуміють не лише себе і не
лише третю українську республіку, але й
Україну як Божий Задум
Свої пророцтва вони підкріплюють певною
військовою аналітикою, читаючи яку
розумієш, що вони не тільки не були на
Фронті, але й не були у більш-менш
масштабній вуличній бійці
Вони не знають, що у бійці можна
пропускати ворожі удари, які бувають
небезпечними та костоломними
Вони не знають, що серед кадрових
військових завжди є і буде певний відсоток
зрадників
Вони думають, що можуть жити вічно та
безконфліктно
Вони думають, що ворога можна перемогти,
намагаючись вижити - хоча насправді його
можна перемогти лише, шукаючи смерть
Стара Гетьманщина та Військо Низове, які
спиралися на дуже і дуже древню
кшатрійську традицію - древнішу і за
Київську Імперію і за готів і за скіфів, також,
це знали
Про обидві ОУН, про УПА часів Шухевича, та
про армію Першої Республіки можна сказати
теж саме
Битися треба завжди - навіть в отoченні,
навіть не маючи жодної надії на перемогу,
на підтримку, на порятунок
Олдові германці недаремно вірили у
потойбічний світ, де є пиво, де є шляхетне
та добірне товариство та ціцькаті валькірії
Якось так, панове... gorlohvat

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

142

Re: Фашизм.

Xvojda пишет:

якби УНСО не було на Кавказі свого часу, то не було б і чеченських батальйонів в НГУ.

це не причина ставити під сумнів карби, як на мене.