1

Тема: Про бандеровцев (ОУН-б)

В неті можна прочитати так звані "уникальные архивные документы о деятельности украинских националистов в годы Великой Отечественной войны" ( http://function.mil.ru/news_page/countr … 219@egNews ) + інші аля-"документи"( наприклад від "Росова" - http://forum.obozrevatel.com/viewtopic. … 521#408521 )

тому пропоную ознайомитись ще з дякими документами(які наврядчи відкриють вищезгадані архіви) - з платформою(програмами, постановами, рішеннями) ОУН - УПА.

За що вони насправді воювали.

Мовою оригіналу.

За хронологією.


10 лютого 1940 р. С. Бандера скликав у Кракові конференцію, на якій стався розкол в ОУН. Ті, що стали на бік С. Бандери, а це була молодіжна більшість організації, почали називатися ОУН (революційна), або просто бандерівцями; прихильників А. Мельника, що складалися переважно з представників старої генерації, називали ОУН-м, або мельниківцями. Тоді ж був сформований новий Революційний Провід ОУН на чолі з С. Бандерою.

Маніфест Організації Українських Націоналістів
грудень 1940 р.

Існуючий політичний уклад сил в світі, що насильно здавлює вартісні та життєздатні народи, валиться від їх визвольних ударів.

Московська імперія — СРСР — сьогодні складова частина того укладу.

Ми, українці, підносимо прапор нашої боротьби за свободу народів та людини.

Розвалюючії назавжди жахливу тюрму народів — московську імперію — творимо новий справедливий лад і кладемо основу нового політичного укладу в світі.

                                                                      І

Боремося за визволення українського народу та всіх народів поневолених Москвою.

Боремося проти всіх видів московського імперіялізму, а зокрема проти большевизму, що довів національно-політичний, релігійний, культурний, соціальний і господарський гніт до крайніх меж.

                                                                     ІІ

Несемо новий лад Східній Європі й підмосковській Азії.

Несемо всім поневоленим Москвою народам свободу творити власне життя на рідній землі по своїй вольній волі.
                                                                    ІІІ

Кличемо всі народи, поневолені Москвою, повстати до боротьби за свою волю і самостійність.

Лише повне відділення від Москви й повне державне усамостійнення поневолених Москвою народів Європи та Азії і свобідна співпраця між ними доведе їх до всебічного розвитку.

Кличемо революціонерів усіх народів, поневолених Москвою, до одного спільного визвольного фронту, до спільної боротьби та до дружної співпраці з українськими революціонерами-націоналістами.

Кличемо всіх українців, що живуть на землях інших народів, поневолених Москвою — будити серед тих народів змагання до власної самостійности, помагати їм всіми силами у визвольній боротьбі та організувати всюди один спільний революційний фронт проти Москви - за волю і самостійність народів та свободу людини.

Україна є правдивим союзником усіх поневолених і загрожених Москвою народів та допоможе їм визволитися і збудувати свої самостійні держави.

                                                                     ІV

Кличемо всіх українців, де вони не жили б, ставати у бойові лави фронту Української Національної Революції, яку веде Організація Українських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери.

Кличемо вояків усіх бувших українських армій,

Кличемо усіх козаків, стрільців, запорожців і гайдамаків,

Кличемо усіх українських повстанців,

Кличемо усіх українських політв'язнів і засланців,

Кличемо членів і прихильників усіх українських підпільних організацій, бувших і теперпшиіх — Центрального Повстаньчого Комітету, Центрального Повстаньчого Козацького Комітету, Вільного Козацтва, Спілки Визволення України (СВУ), Спілки Української Молоді (СУМ), Українського Національного Центру, Української Військової Організації (УВО), Української Воєнної організації (УВО) та всіх інших організацій і гуртів.

Кличемо всіх Шумськістів, Хвильовистів, УКАПістів,

Кличемо всіх українських комуністів, членів і прихильників націоналістичної опозиції,

Кличемо всіх українських комсомольців — націоналістів,

Кличемо членів і прихильників усіх бувших українських партій,

Кличемо всіх українців-самостійників станути в одному революційному фронті до боротьби за самостійність і соборність України та за самостійність усіх народів, поневолених Москвою, — яку організує й веде ОУН під проводом Степана Бандери.
                                                                      V

Творимо в Україні один спільний фронт боротьби всіх селян, робітників і трудової інтелігенції проти московсько-більшовицького гніту й визиску.

За свою владу, за землю, за людське життя, за свою Самостійну Державу.

                                                                    VІ

Боремося:

проти крайнього пониження людини в її праці та в її хаті,

проти ограблення її з усякої радості життя,

проти поголовного ожебрачування громадян,

проти колгоспів і проти повороту поміщиків,

проти обтяжування жінок найтяжчими обов'язками під брехливою заслоною «урівноправлення»,

проти злочинного оглуплювання дітей і молоді брехливою більшовицькою «наукою», газетою, радіом, театром, мітингами та всією безтолоковою агіткою сталінського режиму.

Боремося:

за гідність і свободу людини,

за право визнавати явно свої переконання,

за свободу всіх віросповідань,

за повну свободу совісті.

                                                                    VІІ

Боремося:

проти тиранії і терору більшовицької кліки,

проти жахливого режиму НКВД у колгоспах, фабриках, заводах, армії, флоті, партії, комсомолі, школі і хаті.

Боремося:

за право працюючих виявляти відкрито свої політичні переконання словом і друком, відбувати прилюдні збори та творити свої політичні, громадські та професійні організації.

                                                                   VІІІ
Боремося:
проти економічного визискування України та всіх поневолених Москвою народів,

Боремося проти колгоспів, котрі є найстрашнішою системою кольоніяльного визиску,

Боремося проти невільництва у фабриках і заводах,

проти ограблювання громадян із злиденних здобутків важкої праці,

проти насильного виселювання з рідної землі.

Боремося за те, щоб кожний поневолений Москвою нарід міг вповні користуватися багацтвами своєї землі та здобутками щоденної праці.

Боремося під кличем: уся земля селянам, без колгоспів і без поміщиків.

Боремося за те, щоб у Самостійній Українській Державі кожний селянин був самостійним заможним господарем, кожний робітник власником своєї праці, кожний громадянин вільною людиною.

                                                                   ІХ

Боремося за те, щоб Український народ став повним, незалежним господарем своєї землі і щоб увійшов у велику сім'ю вільних, державних народів світу.

Встане Україна і розвіє тьму неволі!

Через повний розвал московської імперії, шляхом Української Націоналістичної Революції та збройних повстань усіх поневолених народів здобудемо Українську Державу та визволимо поневолені Москвою народи.

Валіть московську тюрму народів!

Свобода всім поневоленим!

Воля і Самостійність України — смерть Москві.


Постій, 1940 р.

Провід Організації Українських Націоналістів.

http://ua.textreferat.com/referat-6978-1.html

2 Отредактировано птах (06.05.2014 02:41)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

У квітні 1941 р. у Кракові відбувся II Великий Збір ОУН, який розробив програму боротьби з російською імперією - СРСР:

Із постанови Другого Великого Збору
                                      Організації Українських Націоналістів

квітень 1941 р.

Ідея Суверенної Соборної Української Держави стала в нашому столітті основою українського світогляду та нового політичного руху, руху націоналістичного, що в вогні боротьби проти наїзників, оформився в окрему політичну організацію — в Організацію Українських Націоналістів.

II Великий Збір в 1941 р. являється на шляху нашої боротьби започаткуванням нового етапу дороги до тих же самих найвищих і незмінних ідей українського націоналізму, що за них боролись ми ввесь час. Другий етап боротьби не значить заперечення й перекреслення першого. Це дальший конечний ступінь вперед. Без досвіду минулої боротьби він не був би можливий. Нове політичне положення, відмінності умовин революційної праці й далекосяглі наслідки нашої роботи вимагають політичного дозброєння й найдоцільнішої тактики боротьби. Під кутом тих вимог II Великий Збір ОУН виносить свої постанови.

                                                   Програмові постанови

1. Організація Українських Націоналістів визнає, що боротьба за силу й добро української нації є основою нашого світогляду; всесторонній розріст, сила, здоров'я й добробут українського народу — це наша найвища ціль.

2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил.

3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.

4. Тільки справедливий, націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української Держави й основою вільного життя всього народу.

Тому Організація Українських Націоналістів бореться:

1. За Суверенну Соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі.

2. За Організацію Української Держави на основах сильної влади, сильної національної армії й фльоти та одної політичної організації провідного національного активу.

3. За плянову організацію цілого господарського й суспільного життя на таких основах:

а) рівність усіх українців у правах і обов'язках супроти нації й держави;

б) поділ на рівні заняття й фахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані на засаді продукційного солідаризму й рівноправності всіх працюючих;

в) власником усієї землі й вод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації — є сам Український Народ і його держава;

г) українська земля українським селянам, фабрики й заводи українським робітникам, український хліб — українському народові, вільна ініціятива вільних людей;

загальне й повне право власности на продукти своєї праці; обмежене приватне, кооперативне й спілкове право власності на господарювання землею й верстатами для тих, які в них працюють;

державна власність важкого промислу й транспорту; вільна торгівля нижчих ступнів;

законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляції та самоволі й недбальства в господарці;

інтенсивна розбудова всіх галузей народного господарства, щоб воно стало основою могутності Української Держави;

пов'язання в цілому житті вільної творчої ініціятиви праці й власності громадян — ініціятивою, власністю, організованістю її контролею держави — в одну нерозривну цілість;

д) законна участь робітників у кермі й зисках підприємств, — за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшої платні за працю, вистарчальної на повне удержання робітника та його рідні; забезпечення здорових умовин праці в копальнях, фабриках, верстатах та всіх місцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров'я й культури;

е) загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібности до праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібности й праця всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність є мірилом вартості кожної одиниці та основою її суспільного становища.

4. За плянову організацію українською державною владою народного здоров'я, розросту й тугості української раси шляхом:

а) загальної, обов'язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук та лікувальних заведень для цілого народу;

б) допомоги багатодітним родинам;

в) опіки й охорони матерів і дітей;

г) піднесення стану народного відживлення, мешкання й рівня цілого життя;

д) плекання фізичного здоров'я народу.

5. За організацію шкільництва на основі загального, безплатної освіти для всієї української молоді й особливого виховання здібної дітвори;

за перевиховання цілого українського народу в дусі власних традицій української історії;

за усунення чужих розкладових впливів;

за новий героїчний зміст української культури.

6. За свободу сумління й релігійних культів не противних моральній силі нації й інетересам Української Держави.

7. ОУН бореться проти комуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й капіталізму та проти всіх поглядів і струй, що несуть ослаблення животних сил народу;

ОУН бореться за знищення неволі, за розвал московської тюрми народів, за знищення цілої комуністичної системи, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх інших пережитків і пересудів.

8. ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.

9. ОУН змагає до з'єднання всіх українців у одному визвольному фронті Української Національної Революції та організовує й творить політпчно-мілітарну й визвольну силу, здібну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та керувати нею.

10. ОУН іде в боротьбі за здійснення заповіту Великого Пророка України — Тараса Шевченка, революційним шляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Великого, Хмельницького, Міхновського й Петлюри, шляхом боротьби за славу й велич Золотого Тризуба .

                                             Пропагандивні напрямні

І. Загальні означення

1. Основним завданням нашої пропаганди є поширити серед найширших мас Українського Народу ідеї та політичну програму Українського Націоналізму, змобілізувати їх до боротьби за ідеї Української Революції, дати відпір ворожій пропаганді, явному й замаскованому наступові ворожої політики, та приєднати до протимосковської боротьби також позаукраїнські сили.

2. Розгорнення інтенсивної пропагандивної роботи є одним із найважливіших завдань Організації в сучасному стані її боротьби. Цілість пропагандивної роботи мусить бути зцентралізована й узалежнена від політичної тактики Організації.

3. Наша пропаганда, її зміст, методи, тактика й організація ділиться на відділи:

а) пропаганда протибольшевицька для українців в Україні й цілому СРСР;

б) пропаганда для українців поза московською займанщиною;

в) пропаганда для поневолених і загрожених Москвою народів;

г) закордонна пропаганда для чужинців.

4. Зосереджувати головну увагу пропаганди на справах для визвольної боротьби найважніших, а не розпорошувати її надмірно на різнородних середовищах, що для справ визвольної боротьби мають значення другорядне.

ІІ. Протимосковська пропаганда

А. Для українців.

1. Основним завданням української революційної пропаганди є поширити ідеї українського націоналізму серед найширших мас українського народу на Україні й усюди, де живуть українці, та зібрати довкола політичної програми Української Національної Революції ввесь актив.

2. Негативне наставлення українських мас проти большевицького режиму змінити моментом ворожого наставлення проти Москви та дати їм позитивну програму національного визволення. Розкладова, протирежимна пропаганда має для справи нашої революції повну вартість, оскільки вона йде в парі з нашими позитивними гаслами.

3. Протидіючи всім місцевим партикуляризмам і загумінковості, скріпляти свідомість, що тільки від долі Києва залежить доля всіх українських земель.

4. Виказати найширшим колам населення слабість кремлівського режиму й можливість його повалення та визволити їх від психози страху, розбуджуючи віру у власну силу народу.

5. Опановуючи всі українські середовища, наша пропаганда мусить звернути особливу увагу на молодь в Червоній Армії й робітництво з огляду на їх ролю й вагу в революційній боротьбі.

Б. Для поневолених Москвою народів.

Наша пропаганда для поневолених Москвою народів, крім протирежимного фронту, мусить рівнож дуже сильно звертатись проти панування Москви, взагалі за національну свідомість кожного народу бути суверенним власником своєї землі й керівником своєї долі, виказуючи спільність інтересів поневолених Москвою народів з Україною в одному фронті боротьби.

В. Для всього населення московської тюрми народів.

Тереном діяння української пропаганди є дальше ціла московська імперія в кожночасних її межах. Серед усіх москалів, обмосковлених елементів поневолених народів та комуністичних низів наша пропаганда звертається передусім проти режиму, виказуючи брак політичної й особистої свободи, економічний та соціальний гніт, переслідування релігії, шкідливість імперіалізму, облуду інтернаціоналізму, забріханість цілого режиму та панування кремлівської кліки над партією й її прихвостнів над мільйонами громадян. У загальному звертати особливу увагу на Червону Армію й більші промислові осередки.

ІІІ. Пропаганда поза моковською займанщиною.

1. Пропаганда ОУН поза московською займанщиною мусить бути тісно і нерозривно зв'язана з цілістю визвольної боротьби, яку веде ОУН на українських землях під московською займанщиною.

2. Мобілізувати всі здорові елементи української суспільности довкола боротьби наїздником і до всесторонньої допомоги нашій революційній боротьбі в Україні під ворожими займанщинами. Пропагувати, як одиноку визвольну концепцію у противагу нереальним надіям, на самочинний розвал большевизму — творення української політичної й мілітарної сили передусім на Українських Землях.

3. Мобілізувати еміграційні елементи інших поневолених Москвою народів до спільної боротьби зі спільним ворогом — Москвою.

4. Здобути в громадянській опінії народів загрожених московським імперіалізмом та в опінії чужинецьких кіл взагалі прихильність для української революції, вказуючи спільність інтересів з нашою боротьбою.

5. Протидіючи протибольшевицькій пропаганді, демаскувати насильницький експлуататорський, антикультурний, протипоступовий, реакційний характер московського імперіалізму взагалі, а большевизму, як його сучасного воплочення, зокрема, між українцями, еміграцією інших поневолених Москвою народів і чужинцями.

6. Демаскувати невірну й тенденційну пропаганду польську, мадярську й іншу, ворожу українській справі.

7. Поборювати українські нереволюційні, опортуністичні, масонські організації, групи й течії, розкривати їх шкідницьку роботу та демаскувати їх всюди, де вони появляться.

8. Демаскувати всі ті групи й течії, які хоч виступають проти сьогоднішнього большевицького режиму, але є в дійсності замаскованими московськими імперіялістами й як такі є ворогами визволення України та поневолених Москвою народів.

9. Головну увагу мусить звернути наша пропаганда на опанування молоді й робітничих осередків.

10. Завданням пропаганди в Закарпатській Україні є: загально-освідомлююча праця, політична пропаганда проти мадярського й московського окупанта та ширення ідей та гасел (зокрема соборницьких).

IV. Окремі постанови

Зовнішні форми, вживані в Організації, не були до цього часу узгіднені в однородний й обов'язуючий спосіб. Вводиться в цьому напрямі деякі точніші устійнення й зміни відносно зовнішніх символів та організаційного привіту.

1. Організацію обов'язує тільки загально-національний Тризуб Володимира Великого в формі, введеній Центральною Радою. Касується-звичай вживати Тризуба з мечем, як відзнаки Організації.

2. ОУН уживає свойого окремого організаційного прапору чорної й червоної краски. Уклад і обов'язуючі прапорці будуть ухвалені окремою комісією.

3. Обов'язуючі організаційні свята є: Свято Соборності 22 січня, Свято Героїв Революції дня 23-го травня і день боротьби 31 серпня. Всі інші річниці подій, обходжені членами Організації, є пам'ятковими днями, що не мають загально-обов'язуючого значення на всіх теренах і для всіх членів.

http://ua.textreferat.com/referat-6978-2.html

3

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

Відновлення незалежності Української Держави викликало незадоволення фашистських правителів Німеччини. Спочатку гітлерівці намагалися примусити Провід ОУН(б) відкликати Акт ЗО червня. Однак, коли він відмовився це зробити, нацисти вдалися до масових репресій. Вони заарештували і кинули у концтабори Степана Бандеру, Ярослава Стецька, усіх обраних у Державне Правління та понад 300 членів ОУН(б).

Після масових арештів бандерівців, проведених нацистами у серпні - вересні 1941 р., припинили існування Північна і Середня похідні групи, а також спецгрупа, яка на чолі з Василем Куком прямувала до Києва, щоб проголосити там Українську державу.

Організація Українських Націоналістів, яку очолив Микола Лебедь («Микола Рубан») вступила у нову фазу визвольної боротьби, цього разу також проти гітлерівської Німеччини. У вересні 1941 р. відбулася 1 конференція ОУН(б) в Україні, яка намітила основні напрями діяльності у воєнних умовах: пропагандивно-роз'яснювальна підготовка до активної боротьби з німецькими окупантами, розкриття німецьких планів поневолення і колонізації України, знешкодження большевицької агентури і диверсійних чекістських партизанських загонів, збір та магазинування зброї, вишкіл нових провідних кадрів для визвольної боротьби. Намічалося організувати командирські школи, військові курси.

Рішення Першої Конференції ОУН (вересень 1941 р.)

  а) перебрати адміністрацію на низах у свої руки та продовжувати започатковану Українським Урядом працю;

  б) перекинути якнайбільше провідних одиниць за Збруч на цілість земель України, щоб продовжувати працю, що її започаткував Український Уряд на Західних Землях; розподіл колгоспів і радгоспів, ховання майна перед грабежами і забезпека українського населення перед сподіваним голодом, захоплення друкарень і випуск преси, широка пропаганда ідеї і гасел визвольної боротьби, протисовєтська і протинімецька пропаганда, акти проголошення відбудови української держави в містах і селах та маніфестації народу (останній акт проголошення відбувся в місті Василькові — 30 км від Києва);

  в) боротьба з голодом. Німці стягали рештки врятованого збіжжя...

  г) освідомно-роз'яснювальна акція проти масових вивозів на роботи до Німеччини, а в дальшому організація пасивного спротиву (втеча в часі т. зв. лапанок);

  д) акція проти надмірного стягання контингентів і пропаганда за вмілим захованням майна;

  е) пропагандивно-роз'яснювальна підготовка до активної боротьби з німецьким окупантом, розкриття німецьких плянів поневолення і колонізації України. Одночасно така ж акція проти нових намагань большевизації українських теренів, що її проводили насилані Москвою в Україну агенти та партизанські диверсійні групи;

  є) збір та магазинування зброї;

  ж) вишкіл нових провідних кадрів для визвольної боротьби вже майже на всіх українських землях із членів підбольшевицької окупації та обхоплення ними щораз дальших і глибших теренів;

  з) поширити наші програмові і політичні постанови та методику і тактику боротьби в зв'язку з охопленням цілости українського терену і народу та з його політичними національними і соціальними надбаннями, щоб у народі, що був досі розділений окупаційними кордонами, довести до програмового походження політики й тактики, думки й чину.

http://www.spas.net.ua/index.php/library/article/58

4 Отредактировано птах (06.05.2014 11:28)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

З вересня 1941 р., після своєї Першої конференції, ОУН(б) веде підпільну підготовку до активної боротьби з гітлерівською окупацією. Зі свого боку, німці проводили нову хвилю арештів після розкриття у листопаді 1941 р. планованого ОУН(б) повстання. Попри жорстокий терор окупантів, діяльність ОУН (б) набирає дедалі ширшого розмаху. З березня 1942 р. в німецьких таємних повідомленнях фігурує рубрика "Український рух опору", де основну увагу приділено саме рухові Бандери, як найбільш сильному і небезпечному для нацистського панування.

Політика геноциду, яку гітлерівці проводили на Україні, змусила ОУНівські осередки піти у глибоке підпілля, розгорнути активну роботу з мобілізації патріотичних сил на боротьбу з окупантами. У квітні 1942 р. відбулася II конференція ОУН(б), на якій вирішено зосередити увагу на «творенні і розбудові власних революційно-політичних і військових сил», прийнято концепцію двофронтової боротьби. Підкреслювалось, що московсько-большевицькому інтернаціоналізму й німецько-фашистській т. зв. «Новій Європі» ОУН протиставляє «міжнародню концепцію справедливої політично господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом «Свобода народам і людині!» ОУН(б) ще раз заперечила будь-які орієнтації на чужі сили і пасивне вичікування. На конференції підтверджено намір боротися за незалежність України в усіх її куточках.

"НЕПОВНИЙ ТЕКСТ ПОСТАНОВ ДРУГОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ". - квітень 1942р.
http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhu … 14-007.pdf  )

Постанови ІІ конференції ОУН (С.Бандери) про основні засади
боротьби за українську державність
*

Квітень 1942 р. Постій

НЕПОВНИЙ ТЕКСТ ПОСТАНОВ ІІ-ї КОНФЕРЕНЦІЇ

ВСТУП

Свою революційну боротьбу за Українську державність ми тісно пов’язуємо з визвольною боротьбою, яку вели в Україні БУД, СВУ, хви-льовисти, УВО. У своїй сучасній боротьбі стоїмо на засадах, на яких був оснований акт З0 червня 1942 р.**
* У документі зазначено, що це неповний текст постанови.
** У документі помилка у даті. Йдеться про Акт проголошення Української держави у Львові 30 червня 1941 р.

, вважаючи його історично правним, революційним та політичною маніфестацією волі всього українського народу жити власним державним життям.

Політичні постанови
1.    Сучасна імперіялістична війна, яка веде до загального виснаження, великих революційних потрясень і перемін, ставить український народ і нас, як організатора й керівника його визвольних змагань, перед завданням остаточної вирішальної боротьби за Українську державність.
2.    В сучасній складній і мінливій міжнародній ситуації ми, як і завжди, провадимо далекосяжну боротьбу, яка передбачає різні можливості закінчення війни. Одначе ОУН враховує близьку можливість збройної боротьби за українську державність у слушний час (розбиття Москви).
Тому, щоб енергія знову не вилилась на партизанщину, але уформилась на широкий всенародній рух, який забезпечить повну перемогу, ми вже тепер організовуємо, мобілізовуємо планово сили на всіх ділянках.
3.    Свою міжнародну політику ми будуємо:
а)    на створенні і розбудові власних революційно-політичних і військових сил;
б)    на самостійницькій, ні від кого не залежній всеукраїнській політиці революційної боротьби;
в)    на використанні всіх можливостей і сил, що сприятимуть повстанню Української держави. Зокрема, на створенні широкого фронту боротьби поневолених народів Сходу й Заходу Европи;
г)    на політиці вилучення другорядних фронтів і на розгортанні боротьби тільки на головних вирішальних фронтах. Причому ми в теперішній момент вважаємо нашим головним фронтом фронт боротьби з московським імперіялізмом, під якою маскою він не виступав би (білогвардійщини, керенщини, большевизму, слов’янофільства чи їм подібних).
д)    московсько-большевицькій міжнародній концепції – інтернаціоналу й німецькій концепції т. зв. «Нової Європи» ми протиставляємо міжнародню концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом – «Свобода народам і людині»;
е)    ми наголошуємо на ідеї Самостійної Соборної Української Держави, яка є життєвою необхідністю й вічним стремлінням української нації, вважаючи, що тільки справедлива розв’язка українського питання може зрівноважити сили Сходу Європи й зумовити вільне життя [народів], поневолених Москвою.
4.    У своїй визвольно-революційній боротьбі ми беремо в основу цілокупність українських земель.
5.    Формуючи українську політичну думку та борючись за національний зміст суспільного життя, ми беремо на увагу істотні потреби українського народу та географічне й політичне положення України в світі, особливості історії України, а, головне – особливості розвитку українського життя за останні десятиріччя. Ми вважаємо рішуче непридатним для нового українського життя системи: капіталістичну і комуністичну та тоталітарну, націонал-соціялістичну, бо Українська держава, яка має вирости з питомо українських прагнень у формі української націократії (панування нації на своїй землі), є прогресивнішою за всі інші системи. Свою історичну місію на Сході Європи Україна виконає, взявши до уваги конкретні особливості її минулого й сучасного, зсинтезувавши все природньо-прогресивне, на що спромоглися українці в минулому.
6.    ОУН визнає національно-революційний шлях єдино правильним. Вважає, що перемога залежатиме від мобілізації й розбудови власних революційних сил всього народу, об’єднаних під одним революційно-політичним проводом ОУН. Тому ми рішучо поборюємо орієнтацію лише на міжнародню кон’юнктуру, на пасивне вичікування й творення фахових кадрів у чужих державних системах – як демобілізуючу й шкідливу для укр[аїнської] революції [та] боротьби.
7.    В процесі боротьби за Українську державу ми вважаємо найближчим і найважнішим завданням творити з нашої організації міцну всеохоплюючу організацію провідного активу з усіх верств, оперту на всіх шарах народу, яка охоплювала б всі українські землі.
8.    На Осередніх і Східніх українських землях ми свою революційно-політичну роботу скеровуємо на:
а) організування провідного активу, як керівної всеукраїнської
політично-творчої сили;
б)    творення організаційної сітки, що провадитиме політичну боротьбу на всіх ділянках;
в)    політичне вироблення керівних кадрів;
г)    політичне активізування всіх здорових сил міста й села;
д)    опанування виховання молоді;
е)    організацію й активізацію жіноцтва;
е)    прищеплення в народові віри у власні сили і перемогу;
ж)    поширення націоналістичної ідеї відповідно до теперішнього розвитку даних теренів, на поглиблення соборницького поєднання творчих сил Осередніх і Східньо-Українських земель та Західньо-Українських земель;
з)    опанування міст промислових центрів, особливо робітничого елементу своєю пропагандою й агітацією, політичною боротьбою, суспільними акціями й організаційною працею;
и) опанування зверху й знизу осередків суспільного, господарського, адміністративного, професійного, транспортного, культурно-освітнього та релігійного життя, звертаючи головну увагу на найбільш важливі осередки з погляду стратегічно-політичного, або загрожені наступом чужинців, зокрема москалів.
9.    На Західньо-Українських землях ми головну увагу звертаємо:
а)    на розбудову революційно-політичних сил і політичне вироблення кадрів;
б)    на піднесення політичної активізації мас шляхом розгортання боротьби за українську державність та зацікавлення справами Осередніх і Східньо – українських земель, зокрема боротьбою там з внутрішнім і агентурним фронтами.
10.    На терені Закарпаття ми ведемо політичну революційну боротьбу проти безпосереднього займанця, проти всяких вислужників (угро-русів, москвофілів і т.д.) та проти германофільства. Ми виробляємо там зрозуміння, що доля Закарпаття залежатиме від долі Києва, прагнемо вкорінити в народі ідею соборництва і виховати серед мас почуття цілости українських земель та зокрема ваги Осередніх та Східньо – українських земель. Ми змагаємо до піднесення політичної активності народу та вироблення відпорності чужим впливам на всіх ділянках життя Закарпаття.
11.    На підрумунських українських теренах ми боремося проти безпосереднього окупанта та проти всяких його прислужників. Також тут, як і на Закарпатті, ми прищеплюємо український світогляд та виховуємо стремління до соборности та власної державності.
12.    Притягуємо до праці всі здорові, державнотворчі кола української еміграції, використовуючи її пропагандивну діяльність, зв’язки серед чужинців, можливості виховання фахових кадрів і культурних сил. Роботу з еміграцією ми тісно пов’язуємо з єднанням з рідними землями та з політичною боротьбою за українську державність.
13.    Ми стоїмо за використання всіх легальних можливостей з метою організації й суспільно-політичної активізації народу, творення власних сил і пропаганди своєї ідеї. У всій громадській діяльності ми звертаємо головну увагу на боротьбу за маси, за опанування головних ділянок, за вироблення фахових кадрів, за національну солідарність, соціяльну справедливість, громадську зорганізованість і самодіяльність.
14.    Одним з найголовніших завдань, зокрема на Осередніх і Східньо – українських землях, є виховання молоді в націоналістичному дусі, бо молодь - свіжі кадри революційного активу.
15.    Ми стоїмо на становищі, що українське жіноцтво є рівноправним і рівновартісним чинником української нації й у національно-революційній боротьбі. Тому ми звертаємо увагу на організацію і суспільно-політичної, революційно-виховної, громадянської й пропагандивної праці, щоб виховати новий тип української жінки громадянки-революціонерки й матері борців за Україну.
16.    У соціяльній ділянці ведемо боротьбу за інтереси широких працюючих мас села, міста, нерозривно пов’язуючи розв’язання всіх наболілих суспільних, матеріяльних, культурних і т. п. потреб народу з розв’язкою національного питання, з цілою боротьбою українського народу.
17.    ОУН вважає, що т. зв. німецька земельна реформа в Україні – це тільки політично – господарський маневр захватника. Його мета - закріпити свою владу шляхом створення позірності*
* видимості
визволення і відвернути український нарід від боротьби за свою владу. Німецька земельна реформа цілком не відповідає українському селянству і його інтересам і народу через свою експлуататорську суть, її практична мета - витиснути якнайбільше хліба і робочої сили з України.
18.    У господарській політиці ведемо боротьбу проти експлуатації та чужинецької контролі, проти всіх імперіялістичних господарських систем: капіталістичної, московсько-комуністичної, тоталітарної націонал-соціялістичної. Творимо власні форми господарського життя, які дадуть повні можливості для розвитку суспільної й приватної ініціятиви, для побудування кооперації різних форм і промислово-торговельних спілок. Наша господарська політика передбачає повне опанування українським елементом промисловості, торгівлі, транспорту, міст. Боремося за широкий промисловий та технічний розвиток України, за цілковиту господарську незалежність України.
19.    В релігійній політиці не зв’язуємося ніякими релігійними культами. Стоїмо за використання всіх форм релігійного життя для активізування й опанування мас. Боремося за оздоровлення релігійного життя, за спрямування його на рейки української національної свідомости і суспільно-політичної боротьби. Поборюємо всякі чужинецькі, москвофільські і опортуністичні впливи на церковне життя. Поборюємо всяке нездорове сектанство й релігійні чвари, що відвертають увагу народу від головної справи боротьби за українську державність. Ми є за Українську національну автокефальну церкву з патріярхом в Києві і за повний розрив із Москвою.
20.    Боремося за повний розвиток української культури, за її національний зміст, за повну духову незалежність її від московсько-большевицького світу і від світу німецького. Стоїмо за опанування і вироблення здорових шарів українського вчительства всіх ступенів, за вироблення молоді в національному дусі, за надання всім формам шкільництва національно-державницького змісту.
21.    Вороже наставляючи народ до всякого окупанта-загарбника, поборюємо усякі ледачі сподівання на чужу допомогу й ласку і виховуємо всенародне прагнення вибороти самостійність і соборність України. Всякі спосібні майбутні уступки культурні, господарські, адміністративні чи автономні, як також усякі політичні комбінації німців у справі України під натиском внутрішньо-політичних сил і зовнішніх подій ОУН вважає тактично-політичним маневром, щоб витворити оманні сподівання, використати опортуністичні елементи для своєї імперіялістично-колоніяльної політики і відвернути увагу українського народу від боротьби за повну політичну, господарську незалежність України.
22.    Критику німецької політично-господарської системи ведемо шляхом роз’яснювальної пропаганди серед мас, боротьби з вислужниками і опортуністами, стимулювання національної солідарности на всіх ділянках життя.
23.    На тактику в нашій роботі й боротьбі не сміє впливати настрій хвилі, індивідуальний темперамент, настановлення мас в поодиноких теренах як ще якась інша чуттєва реакція. Наша тактика не повинна також плентатися в хвості та допускати випередити себе стихійним виступам мас, або московсько-большевицькій та іншій роботі. Тактика ОУН повинна весь час бути ініціятивною та органічно випливати з генеральної політичної лінії Організації.
24.    На Осередніх і Східніх українських землях критику колоніяльної політики поєднуємо з боротьбою проти московсько-большевицьких впливів, проти пропаганди партизанщини, санкціонованих московським імперіялізмом.
25.    Ставлення до москалів: ми поборюємо політичний і культурний актив і всі форми політичного і культурного москвофільства, як знаряддя московського імперіялізму, нейтралізуючи пасивну московську масу.
26.    Ставлення до поляків: стоїмо за злагіднення польсько-українських відносин у сучасний момент міжнародньої ситуації й війни на платформі до Західньо– українських земель. Одночасно продовжуємо боротьбу проти шовіністичних настроїв поляків та апетитів щодо Західньо – українських земель, проти антиукраїнських інтриг та спроб поляків опанувати важливі ділянки господарсько-адміністративного апарату Західньо– українських земель коштом відсторонення українців.
27.    Не зважаючи на нетактивне відношення до жидів, як знаряддя московсько-більшовицького імперіялізму, вважаємо за недоцільне в сучасний момент брати участь в протижидівській акції, щоб не стати сліпим знаряддям в чужих руках і не відвернути увагу мас від головних ворогів.
28.    З іншими національними меншинами вважаємо за потрібне нав’язати дружні взаємини і співпрацю на грунті самостійних національних держав та спільного фронту поневолених народів.
29.    Мельниківців ми поборюємо, як опортуністичну дрібноміщанську політичну агентурну групу, що вносить розклад і диверсію в українське організоване життя в боротьбі за соборну самостійну Українську державу. Боротьбу проти мельниківців ОУН проводить в площині політично-програмовій. Поборюючи в першу чергу мельниківську верхівку, прагнемо відірвати від неї збаламучені здорові низи та втягнути їх у всеукраїнську революційно-визвольну боротьбу.
30.    Боремося проти всяких форм партійництва, отаманії та відкопування старих віджитих політичних угрупувань. Рішуче виступаємо проти штучного насадження чужинцями агентурних політичних груп (як УНКА, націонал-соціялізм, УНАКОР, Штепа, Кубійович і др.)*.
* Йдеться про організації ( Українська козацька армія, Український народний козацький рух ) і особистості (К.Штепа, В.Кубійович )

Організаційні постанови
31.    При творенні та розгалуженні Організації звертаємо увагу на її
внутрішній і зовнішній зріст (поширення і поглиблення на Східньо-
українських землях і поглиблення на Західньо – українських землях), ми стоїмо за внутрішньо-організаційну, ідейно-політичну й моральну згуртованість, революційну ударність і окремішність, але проти замикання Організації в собі. Стоїмо за пов’язання всієї своєї діяльностий боротьби з життєвими інтересами мас, за всеціле опертя на   всі, які зайняли позиції активної співпраці з німецькими окупаційними органами влади верстви громадянства, борючись за те, щоб Організація стала їх виразником, оборонцем, прапором і проводом.
32.    Гуртуючи навколо себе всі революційно-активні самостійницькі сили, притягаємо до себе здорові, державно-творчі елементи всього народу і творимо один всеукраїнський національний фронт боротьби за Українську державність.
33.    Допускаючи всередині Організації здорову критику, поборюємо всяке нездорове критикоманство, бездіяльне й крикливе балакунство.
34.    Наголошуємо на потребі створення революційного активу серед усіх верств народу (селянства, робітництва, інтелігенції), виховуючи виконавців-організаторів і боєву ударну революційну силу. Стоїмо за розбудову Організації по головних стратегічних лініях, центрах і вузлових пунктах і середовищах.
35.    Витворюючи свої провідні кадри з революційного активу всіх верств народу, наголошуємо на потребі притягання до провідних кадрів революційний актив селян, робітників, щоб таким чином зв’язатися з масами і соціяльним середовищем. Крім політичного і організаційного вироблення провідних кадрів, звертаємо спеціяльну увагу на виховання сильних характерів і індивідуальностей, на плекання глибоких героїчних моральних вартостей і на оформування всеохоплюючого націоналістичного світогляду в противагу до комуністичного й расистівсько -націонал-соціялістичного.
36.    Поширюючи Організацію на Осередніх і Східньо-українських землях, прагнемо її спирати на місцевих людях, боремося за постійний приріст кадрів з цих земель та злиття їх із кадрами з Західньо-українських земель.
37.    Вважаємо, що пробним каменем нашої великої ідеї і політичної концепції є вартість діючих людей і її здійснювання в роботі згори донизу на базі широкої революційно-політичної праці й боротьби.
38.    Передумовою внутрішнього здоров’я і сили Організації є її належна внутрішня політика й господарка людьми, вмілий добір і розміщення людей на відповідних місцях, розподіл праці і добір провідних кадрів, контроль і натиск, політичний та організаційний такт, внутрішня дисципліна й особиста відповідальність, пошана і довір’я.

Вишкільні постанови
39.    Передумовою внутрішнього росту сил Організації є добре поставлений вишкіл.
40.    В основу виховання і вишколу ставимо політично-революційне вироблення.
41.    Пов’язуємо вишкільної широкої політичної роботи із потребами революційної боротьби на тлі життя і діяння, а не теоретичного балакунства і буквоїдства.
42.    Передумовою належного поставлення вишколу вважаємо
вироблення одноцілого плану й системи вишколів, щоб надати Організації одноціле обличчя і усунути ріжниці між поодинокими землями.

Пропагандивні постанови
Вважаємо, що треба звертати особливу увагу на організуючу, мобілі-зуючу й підготовчу ролю пропаганди, зокрема на важливість пропаганди для Осередніх і Східніх українських земель на відтинку робітництва, молоді й міст.
43.    Вважаємо, що наявні форми і методи пропаганди повинні бути менше крикливі і видні, але натомість змістом ударні, революційні й політично доцільні. ОУН вважає, що пропаганда мусить вестись одночасно проти всіх окупантів України, щоб вибити зброю з рук комуністам і Москві, не допустити до передчасних виступів і стати оборонцем інтересів широких народних мас.
44.    Ведемо пропаганду по свойому змісту різних ступенів:
а)    загально-революційну пропаганду для всіх працюючих мас України, проти чужих імперіялізмів і колоніяльного визиску, зокрема на відтинку міст і робітництва під гаслами: свобода соціяльної справедливості.
б)    національно-патріотичну, самостійницьку соборницьку пропаганду для українського елементу.
в)    націоналістично-революційну й програмову пропаганду з метою поширення націоналістичної ідеї на всі українські землі і серед усіх верств українського народу, щоб підготовити грунт для розросту Організації, мобілізувати й політично активізувати маси, вишколити революційний актив.
45.    Вважаємо, що в пропагандивній ділянці треба:
а)    вишколити кадри пропагандистів-організаторів,
б)    приготувати пропагандивний матеріял, пристосований передусім до потреб Осередніх і Східньо – українських земель, а також до відповідних середовищ з розв’язкою актуальних питань, як робітниче питання, селянське питання, боротьба за українську державність, розуміння української націоналістичної революції і збройного зриву, значення всеукраїнської політичної організації та нашої політичної концепції, питання нової провідної верстви, виховання молоді і т. п.
46.    На зовнішньому відтинкові почнемо сильнішу пропаганду нашої визвольної справи серед прихильних для нас держав і поневолених народів.
47.    Змагаємо до того, щоб нав’язати живі взаємини з поневоленими народами для співпраці й співборотьби проти окупантів-загарбників і імперіялізмів. Прагнемо охопити всі поневолені народи пропагандою нашої визвольної справи і вирішальної ролі України в боротьбі проти загарбницьких імперіялізмів.

Постій, квітень 1942 р.
ЦДАГО України. – Ф.63. – Оп.1. – Спр.7. – Арк.1-5. Копія. Машинопис.

5 Отредактировано птах (06.05.2014 03:16)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

ПОСТАНОВИ III КОНФЕРЕНЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ САМОСТІЙНИКІВ ДЕРЖАВНИКІВ (ОУНСД)
(17-21 лютого 1943 р.)

III-я Конференція Українських Націоналістів Самостійників Державників (ОУНСД), що відбулася дня 17-21 лютого 1943 р., піддавши всесторонній аналізі:
А) Сучасне міжнародне положення, позиції воюючих сторін, позиції поневолених народів і сучасне міжнародне положення України.
Б) Ситуації на українських землях та минулорічний період боротьби українського народу, стан організованих українських політичних сил та ролю ОУНСД, як керівного чинника в національно-визвольній, боротьбі українського народу, – стверджує:
До А:
1) Сучасна війна на Сході, що її розпутано: в ім’я імперіялістичних інтересів німецького націонал-соціялізму й московського большевизму, ведеться за протинародні реакційні цілі, обернення країни й народів у предмет колоніяльної експлуатації й грабунку, що несе за собою духово-моральний, соціяльно-економічнний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини. Це в першу чергу війна з приводу України, яку оба імперіялізми трактують у своїх загарбницьких плянах, як центральну проблему їх імперіялістичної політики на Сході Європи та випадову базу для дальших підбоїв. Ця війна довела в сучасній стадії боротьби до сильного вис-наження обох партнерів та заставила їх мобілізувати та кидати на фронт усі можливі резерви, щоб без огляду на необчислимі жертви мільйонів, вимусити на противнику перемогу.
2)    Німеччина своєю імперіялістичною політикою в відношенні до всіх європейських народів та терором і грабунком на окупованих теренах стала мобілізувати проти себе всі народи сучасної Європи, а в тому числі теж т. зв. союзників. В цей спосіб створила вона ідейно-політичні та матеріяльні основи для свого розвалу й уже хитається під ударами мільйонових армій ворогів та під впливом наростаючих у Європі революційних сил поневолених народів. Її намагання приєднати, або приневолити поневолені народи до ширшої боротьби з большевизмом, кривавитися в сучасній війні за її імперіалістичні інтереси, являються підступним маневром окупанта й спізненою пробою оминути наслідки доконаних помилок та одним із засобів скріпити свій воєнний потен-ціял силами поневолених народів.
3)    Большевицька Москва, виступаючи в ролі оборонця народів перед німецьким імперіялізмом, використовує сучасний воєнний стан, що існує між Німеччиною й альянтами, капіталізуючи для себе капіталістичну німецьку політику на окупованих теренах, продовжує вести підступну гру за здобуття помочі Заходу для перемоги над Німеччиною, що по плянам Москви має стати першим етапом у здійсненні цілей московського імперіялізму, цебто підбою цілої Європи й переведення світової большевицької революції.
4)    Бритійська імперія і З’єднані Штати Північної Америки стоять у завзятій боротьбі проти німецького імперіялізму, як загрози життєвих інтересів англосаксонського світу, використовуючи в цій боротьбі всі можливі чужі сили, а зокрема московську воєнну валку, що має завдати Німеччині основні удари на Сході, їхньою ціллю являється розгромлення усіх великодержав Європи, що своєю мілітарною силою й імперіалізмом створюють для них нову загрозу та унеможливлюють їм реалізувати побудову європейського ладу, спертого на принципі рівноваги політичних сил, та забезпечуючого свободу англосаксонських політичних і господарських впливів в Європі. Здійснення пляну англосаксонського світу узалежнене від їхніх силових спроможностей у кінцевій стадії сучасної війни, а вичерпання їхніх сил може заставити їх, як в 1919 році, сприймати політичні розв’язки, накинені самостійницько-визвольними, або імперіалістичними чинниками.
5)    Сучасна війна принесла окупацію й політичне поневолення німецьким імперіялізмом ряду європейських народів і в їхній боротьбі за відбудову власних держав наставила їх до політичної орієнтації на англо-американський світ, як на чинник, що змагає до розвалу Німеччини. В наслідок німецьких практик та під впливом надій на поміч Заходу кладуть вони небезпеку большевизму на дальшому пляні їхніх самостійницьких акцій.
6)    Україна знайшлася в сучасний момент між молотом, а ковадлом двох ворожих імперіялістів – Москви й Берліна, що в рівній мірі трактують її як колоніяльний об’єкт. В своїй самостійницько-визвольній боротьбі український народ зустрічає на відтинку своїх міжнародних акцій ряд перешкод, що є випливом необзнайомлення інших народів з українською справою, проти акцій історичних ворогів України, та є наслідком факту, що сучасна війна ведеться за інтереси великих імперіялістичних держав, які запрягають до своїх цілей інші народи та нехтують їхніми правами на національно-державне самоозначення. Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на плятформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визнання нашого права: на власну державу й на цій площині шукати спільних інтересів західніх і східніх народів у спільній боротьбі проти німецько-московського й інших імперіялізмів.
До Б:
7)    Український народ, що в своєму змаганні за Самостійну Соборну Українську Державу веде нещадну боротьбу проти московсько-большевицьких і німецьких окупантів – є одиноким джерелом і гарантом нашої сили та підметом
нашої боротьби. Українська Держава повстане тільки завдяки праці й зусиллю та в боротьбі всіх верств українського народу шляхом Національної Революції проти всіх ворожих Україні імперіялізмів.
8) Організатором і керівником Визвольної Боротьби Українського Народу являється Організація Українських Націоналістів Самостійників Державників (ОУНСД), що незалежно від упертих намагань її знищити, видержала на становищі та невгнуто йде шляхом революційно-визвольної боротьби, ведучи за собою український народ до остаточного рішального бою за УССД.
9) 1942 рік був на Українських Землях роком впертої завзятої боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Вона проходила серед нещадного гніту й поневолення українського народу німецьким окупантом, серед намагання зробити з нього раба на власній землі й як націю знищити, та серед повторних спроб московського червоного й білого імперіялізму розкласти український народ і приготувати грунт для його нового політичного й економічного поневолення. У відповідь на оці спроби німецьких і московських імперіялістів та як вислід невгнутої волі українського народу жити самостійним життям і в висліді скріпленої самостійницької акції ОУНСД на всіх землях України наростав єдиний фронт самостійницької боротьби всіх верств українського народу, що позначився:
а)    посиленим процесом кристалізації української самостійницької думки серед українських народніх мас, зростом їхньої національної свідомости та протиставленням української національної ідеї ворожим спробам аґентів московського імперіялізму й німецького окупанта ширити розклад серед українського народу та приготовляти основи для його тривалого політичного поневолення;
б)    наростанням свідомости українських народніх мас, що одиноко Українська Самостійна Соборна Держава створить умови для всестороннього розвитку та забезпечить усі політичні й соціяльні права українського народу та
їх готовість боротися за українську самостійницьку ідею;
в)    постепенним ліквідуванням впливів серед українського народу партійницьких угрупувань та опортуністично-зрадницьких елементів і груп, що під різними видами проповідують порозуміння з окупантами й з ними співпрацюють, чим намагаються послабити волю українського народу та допомагають  окупантам закріплювати на Україні колоніяльну систему;
г)    участю у національно-визвольній боротьбі всіх верств українського народу та зростанням кадрів борців за УССД на всіх землях України.
10.    Для Організації Українських Націоналістів Самостійників Державників був 1942 рік роком твердої боротьби, яка, незалежно від завданих Організації ударів, принесла:
а)    визнання визвольної програми ОУНСД українськими народними масами за правильну плятформу боротьби українського народу за УССД;
б)    дальше кристалізування й об’єднання всіх здорових національних сил довкола ОУНСД та поширення праці Організації й розбудови членської сітки на всі землі України;
в)    дальше поширення праці ОУНСД на всі сектори суспільно-політичного життя та притягання до визвольної боротьби всіх суспільних верств українського народу.
11.    Не зважаючи на згадані успіхи, все ж таки минулорічний період боротьби не довів до цілковитої ліквідації існуючих в Україні середовищ, які намагаються закріплювати існуючу, як наслідок поневолення, орієнтацію деякої
частини українських народніх мас на ворожі Україні політичні центри, або наставляють маси на чужу зовнішню поміч. В час, коли перед українським народом стоїть питання боротьби за його фізичне й духове існування та розвиток, існують, крім того, серед українського народу елементи, які нині понад усе ставлять свої вузько-егоїстичні соціально – економічні інтереси й ради їх заспокоєння нехтують вимоги сучасної національно-визвольної боротьби українського народу.
12. Беручи до уваги минулорічний період боротьби й діяльности ОУНСД та прийоми, на яких вона проходила, III Конференція признає, що прийняті на II Конференції ОУНСД в квітні 1942 р. постанови видержали пробу життя та в своїх начальних основах остають і надалі напрямними нашої боротьби.
По переведенні аналізу проблем, що були предметом нарад, III-я Конфе-ренція ОУНСД визнає:
1.    Реакційним і антинароднім пляном московських і німецьких імперіялізмів, що спровокували сучасну війну, та продовжуючи її коштом життя і страждань мільйонів, і рівночасно, прикриваючи свої загарбницькі пляни забріхани-
ми фразами про т. зв. «Нову Європу», або пролетарську революцію, – змагають до тривкого поневолення народів усієї Європи, до їх заховання у кайдани націонал-соціялістичної німецької, або московсько-большевицької тюрми народів – протиставляємо ідею самостійних національних держав усіх європейських народів на їх етнографічних територіях, як найбільш прогресивну ідею сучасної доби, ідею ладу, сперту на принципі свободи народів і людини, що
одинокий забезпечить свободу розвитку всім народам і знищить дотогочасні імперіялістичні системи й охоронить народні маси від небезпек наростання нових загарбницьких імперіялізмів та стало провокованих ними воєн.
Визнаємо, що здійснення оцих прогресивних ідей майбутнього справедливого європейського ладу, що зродиться й буде побудований на згарищах сучасної імперіялістичної війни, можливе єдино шляхом спільної боротьби всіх поневолених народів Сходу й Заходу під гаслом національних революцій проти імперіялізмів.
2.    В період сучасної війни на Сході Європи, що в висліді мілітарного й духового виснаження німецького й московського імперіялізмів та під впливом наростаючих у Європі революційних сил поневолених народів, веде до їхнього розвалу, проводимо боротьбу для підготови Української Національної Революції, яка в момент кризи сучасної війни доведе до усунення окупантів з України.
3. Нашу визвольну програму спираємо й надалі на організованих революційних силах українського народу. При нагоді політичні умови використаємо, як допоміжні елементи в нашій боротьбі. Протиставляємося якнайрішучіше всім капітулянтським спробам демобілізувати волю українського народу до боротьби шляхом суґерування народнім масам надій на зовнішні сили.
4. Враховуючи зараз існуючий уклад міжнародніх сил і гру, що ведеться між ними, тактику нашої боротьби за УССД базуємо в першій мірі на вимогах ідеї УССД, нашої визвольно-політичної концепції власних сил та революційних прийомів ОУНСД і зв’язуємо з кожночасним укладом міжнародньої ситуації, з тенденціями його розвитку, а розбіжності між поодинокими імперіяліз-мами використовуємо для себе, як чинники, що можуть спричинити потрібну для здійснення наших визвольних цілей зміну міжнароднього положення. Ми шукаємо пунктів спільних інтересів нашої боротьби з інтересами інших народів і держав і на цій площині формуємо основи для нашої міжнародньої співпраці.
Стоїмо на становищі, що передумовою організації всіх політичних і національних сил України до боротьби проти московсько-большевицького імперіялізму та приєднання до неї всіх зовнішньо-політичних сил, а зокрема поневолених народів, являється боротьба українського народу проти німецького імперіялізму. Тільки шляхом боротьби проти німецького імперіялізму можна:
а) відірвати від впливів Москви ті елементи укранського народу, які шукають охорони перед загрозою з боку німецького імперіялізму в Москві;
б) демаскувати московський большевизм, що свої імперіялістичні заміри далі поневолювати Україну прикриває лозунгами боротьби, оборони українського народу й інших поневолених народів перед німецьким окупантом;
в) здобути для українського народу й для його національно-визвольної боротьби належну позицію в зовнішньо-міжнародньому відтинку.
В сьогоднішньому укладі міжнародніх сил і в сучасній стадії визвольної боротьби українського народу всяка співпраця з німецьким окупантом і давана йому поміч у його конкуренційній боротьбі з московським імперіялізмом – являється на ділі піддержкою московського імперіялізму в Україні й назовні, та створює для нього можливості компромітувати в Україні й на міжнародньому відтинку українську національно-визвольну боротьбу, як знаряддя німецького імперіялізму в його завойовницьких плянах.
5. На відтинку поневолених народів сучасної Європи, зокрема її Сходу, змагаємо до ліквідації дрібних неістотних спорів і в ім’я національної революції проповідуємо й організуємо спільний фронт поневолених народів для спільної боротьби проти імперіялізмів і проти поневолення під гаслом свободи народів і людини.
Уважаємо, що незалежно від хвилевого укладу сил між ворожими бльоками, тільки спільна боротьба всіх поневолених народів Сходу й Заходу проти імперіялізмів і проти поневолення може врятувати від політичного, господарського й культурного поневолення та довести до відбудови вільних національних держав на етнографічних територіях поодиноких народів.

Приймаючи в основу факт, що Україна в боротьбі проти обох імперіялізмів – німецького й московсько-большевицького — займає ключеву позицію, стверджуємо, що без зламання тих імперіялізмів на Україні, отже, без існування Української Самостійної Соборної Держави, неможливе тривале існування суверенних національних держав європейських народів, а зокрема поневолених народів Східньої, Середньої, Північної й Південної Європи та тривалий мир.
6.    Ми приймаємо активну участь у кожній європейській коаліції, організованій іншими поневоленими, або державними народами проти імперіялістичних загарбників, але тільки на принципі визнання іншими народами нашого права на нашу державну незалежність.
7.    Боротьбу за УССД ведемо й вестимемо далі, незалежно від усяких територіяльно-політичних перемін на Сході Європи.
8.    Большевицьку й білу імперіялістичну Москву поборювати будемо завжди, як віковічного ворога поневолених народів Сходу та як джерело вічного неспокою в Європі й осередок імперіялістичної експанзії на європейський і азійський континенти.
9.    В разі повороту большевизму на українські землі будемо пляново розбудовувати наші національні й революційні сили під новою займанщиною, а наші організовані революційно-самостійницькі впливи провадитимемо з вимогами ідеї УССД та революційної тактики ОУНСД, беручи при тому до уваги кожночасний стан морально-політичних сил українського народу та даний уклад зовнішньополітичних сил.

10.    Усі спроби біло-московських елементів та зовнішніх чинників відновити стару московську імперію на немосковських землях, зокрема на землях українського народу, зустріне український народ нещадною боротьбою.
11.    Стоячи на становищі побудови національних держав усіх народів на їх етнографічних територіях, український народ протиставляється й протиставлятиметься всім спробам народів, в сучасний момент поневолених німецьким або московським імперіялізмом, або т.зв. союзників Німеччини, що їх заставив німецький імперіялізм кривавитися за його інтереси — загарбати в цілости або частинно українські землі й поневолити Україну. Український народ буде нещадно поборювати такі імперіялістичні намагання, що являючись ламанням революційного фронту європейських народів, які борються проти імперіялістичних загарбників за вільні національні держави, побудовані на етнографічному принципі, скріплюють політичні й мілітарні позиції німецьких і московських   та інших світових імперіялізмів.
12.    Визнаємо, що тільки організований політично-збройний чин українського народу під керівництвом його революційно-визвольного проводу доведе до створення УССД, а назовні принесе Україні визволення й респект усіх інших народів і держав.
13.    Проведення й здійснення революційно-визвольних планів і цілей нашої боротьби за УССД, небезпека червоного й білого московського чи іншого зовнішнього імперіалізму інших народів, окупантські пляни й практики німецького імперіялізму, вимоги збереження українських народніх мас та організування їх плянової оборони й самооборони перед масовим фізичним винищенням та цілковитим економічним грабунком окупантами, ставляли й ставляють перед нами завдання поширювати й скріплювати та творити нові окремі осередки організованої сили народу.
14.    Змагаючи до здійснення основної мети нашої боротьби, тобто до УССД, й твердо стоючи при нашому пляні визвольної боротьби та спираючися на цьому нашу тактику, ми не дамо ворогам накинути нам прийомів свого
поступування. На намагання імперіялістичних загарбників сепарувати провідну верству революційно-визвольних і державницько-свідомих елементів від ширших мас народу, відповість український народ скріпленням одного рево¬
люційного фронту всіх верств та посиленою боротьбою за УССД під керівництвом свойого революційно-визвольного проводу.
15.    Насильні вивози українців з окупованих німцями українських земель на примусові роботи до Німеччини, так само як і змушування Москвою українського національного елементу до праці за скріплення воєнного потенціялу московського імперіялізму, являються одним з плянових засобів ворожих Україні імперіялізмів втягати українську робочу силу до невільничої праці для здійснення ворожих їй імперіялістичних цілей Берліна й Москви та йдуть по лінії плянів німецького й московського імперіялізмів вихолощувати Україну з її здібного до національної боротьби елементу, а в дальшу чергу, його знищити. Український народ не стане тяглом ворожих собі імперіялістичних інтересів, не буде закріплювати власними руками своєї неволі, а свою працю й труд віддасть лише ідеї революційної боротьби за УССД.
16.    Мобілізування й приневолювання українців німецькими імперіялістами проливати свою кров і віддавати життя в рядах їхніх армій в ім’я чужих і ворожих українському народові імперіялістичних інтересів;
проголошування німецькими імперіялістами українців союзниками в конкуренційній боротьбі німецького імперіялізму з імперіялізмом Москви, творення німцями окремих збройних відділів з українців ОСУЗ і ЗУЗ, називання українців – насильно, або підступно мобілізованих Москвою в Червону Армію, або в партизани – ворогами українського народу – окреслюємо – як намагання німецького імперіялізму здобути для себе гарматне м’ясо серед українського народу, щоб у цей спосіб виграти війну й ще більше поневолити український народ;
як підступні спроби послаблювати волю українського народу до боротьби, шляхом збудження в ньому неоправданих обманливих надій на добру волю німців змінити свою імперіялістичну політику в Україні та визнати в майбутньому право українського народу на незалежне державне життя;
як підступні заходи для творення штучних перегород між українцями Осередніх, Східніх та Західніх Земель;
так як намагання посіяти ворожнечу та довести до проливу братньої крови між українцями з-під німецької й большевицької окупації.
17.    Насильна й підступна мобілізація українців московським імперіялізмом в ряди Червоної Армії, або в червоні партизани, під гаслами оборони т. зв. соціялістичної батьківщини перед німецькими наїздникамий під гаслами спільноти інтересів українського народу з московською імперіялістичною клікою, а також засуджування московською пропаґандою українців, що їх насильно, або підступом змобілізували німці в ряди своєї армії — німецькими аґентами й ворогами українського народу — являється однією з імперіялістичних метод Москви приневолити український народ проливати свою кров лише за інтереси московського імперіялізму, відводити його від його єдино-правильної ідеї боротьби за власну національну державу, щоб у цей спосіб послаблювати його фізично та розкладати морально, а відтак ще сильніше поневолити, щоби шляхом витворення штучних перешкод між українцями по обох сторонах фронту доводити до проливу братньої крови між синами одного українського народу.
18.    Приймаючи в основу ідею власної державности, як ціль своєї боротьби, український народ віддасть свою силу тільки для революційної боротьби за УССД та буде протиставитися всім ворожим спробам його використовувати та запрягати до воза чужих ворожих інтересів, а в своїй боротьбі проти ворожих імперіялістів стане рам’я об рам’я тільки з тими народами, що визнають його право на власне самостійне державне життя.
19.    Засуджуємо всі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з окупантами, як шкідництво й зраду українському народові. Заплямовуємо, як зрадників українського народу, всіх аґентів і наємників, секретних співпрацівників ґестапо, НКВД і інших, що за юдин гріш продають свою батьківщину.
20.    Визнаючи, що національне визнання й відбудова Української Держави залежить від участи цілого народу в боротьбі проти окупантів, Організація Українських Націоналістів змагає до об’єднання всіх його верств під прапором визвольної боротьби.
21. Виходячи з заложення, що питання молоді є одним із основних питань сучасної й майбутньої долі українського народу, будемо виховувати її в дусі ідеї революційної боротьби за УССД, поборювати серед неї всі ворожі українській національно-визвольній ідеї, ідеології, а зокрема марксівську, орієнтацію деякої частини молоді на Москву, як на політичний і ідейно-світоглядовий центр та протиставлятимемо всім тим неґативним виявам серед частини української молоді, що повстали в висліді сучасного воєнного лихоліття та виявляють в формі погоні за особистими інтересами й замиканням себе в крузі справ, що далекі від сучасної визвольної проблематики українського народу.

ОУН в світлі постанов Великих Зборів, конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 р. [Закордонні частини Організації Українських Націо-налістів]. – 1955. – С.74-89.

http://istorikzt-ua.at.ua/publ/urivok_i … _p/1-1-0-7

6 Отредактировано птах (06.05.2014 17:54)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

Постанови III Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів

21 - 25 серпня 1943 р.

Слава Україні! Героям слава!

Свобода народам і людині!

За Українську Самостійну Соборну Державу!

За вільні національні держави поневолених народів!

Поневолені народи, єднайтеся в боротьбі проти імперіялістів!

Весною 1941 р., незадовго після закінчення нарад ІІ-го Великого Збору ОУН наступили різкі зміни в ході імперіялістичних воєнних дій. Німецькі та російські імперіалісти, відкинувши всі дипломатичні ходи і замасковані маневри, вступили у відкритий воєнний конфлікт. З моментом вибуху німецько-большевицької війни точка тяжіння світових подій пересунулась на терени Східної Європи. Таким чином Україна стала не тільки предметом імперіалістичних зазіхань, але й ареною найбільших і найжорстокіших в історії воєн. В результаті воєнних успіхів німецької армії в 1941-42 роках вся українська територія опинилася на деякий час під німецькою окупацією.

У ці важкі роки ОУН відстояла не тільки моральні позиції української національної революції — ОУН створила в цей час всі практичні передумови для того, щоб перейти у наступ і здобути остаточну перемогу. Поруч пропагандивної роботи, багато уваги, часу й енергії приділено поширенню організаційного апарату. В результаті організаторської роботи ціла українська територія покрита сьогодні всеціло організаційною мережею. Таким чином політичний провід має в своїх руках міцний виконавчий апарат, який дає можливість переводити політичні дії та реалізувати політичні плани на території цілої України.

Поширюючи організаційну мережу, залучаючи активний елемент в організовані лави, ОУН постійно тримала руку на пульсі світових політичних подій. Час відносної стабілізації на фронтах використано не лише для розбудови організації. Будуючії організовану політичну силу на всіх землях України, Провід ОУН приглядався пильно до життя в Україні і реагував на кожну подію так, як цього вимагало добро найширших мас українського народу. Інакше бути не могло, бо ж ОУН стала з гущі народу поповнюватись найкращими й найактивнішими його представниками. Тому й Провід Організації, не зважаючи на жертви своїх кадрів, тримав її постійно в стані боротьби з ворогом за найелементарніші життєві права народу.

Віссю оборони народу перед окупантським терором були дві справи — вивіз до Німеччини на каторжну роботу і грабунок хліба. Оцінюючи обидві ці справи як свідому і планову акцію ворога, розраховану на фізичне винищування народу, ОУН виступила зразу з гострою протидією. Натуга і форма організованого опору стояла в залежності від сили організаційної мережі в даному терені, від того, наскільки населення розуміло загрозу ворожої акції та було психічно підготовлене підняти боротьбу, вкінці, від вимог тактики нашої боротьби на поодиноких теренах України. Тому й практичні результати акції були в окремих теренах різні. Найбільші успіхи в цьому відношенні мали північно-західні області Волині й Полісся, де було повністю зірвано вивіз робочої сили в самих її печатках, тобто весною 1942 р. Селянство тих теренів також не допустило ограбити себе з харчових продуктів. Крім названих двох справ, актуальних для цілої України, в програму самооборони й боротьби включались також інші справи, більш чи менш пекучі для окремих теренів.

Так в постійному русі і боротьбі активізувався народ, росла й міцніла його організована політична сила — ОУН. Жертви ОУН не пішли на марне. На місце поляглих у боротьбі приходили нові численні загони.

Провід ОУН на ІІІ-ій Конференції в лютому 1943 р. зважив стан внутрішніх сил та сил ворога, розглянув зовнішні політичні обставини і ствердив, що наступили сприятливі обставини для військової дії. Після цього на терені Полісся і Волині виступили перші збройні відділи Української Повстанчої Армії (УПА). З того часу оборону українського населення Полісся й Волині взяла на себе українська військова сила. УПА, крім завдань самооборони, прийняла зразу також завдання кадрової організації майбутньої Української Народньої Армії.

Крім радикальної зміни в тактиці, життя висунуло потребу зміни в самій організаційній структурі та в програмі ОУН. Тому що потрібні зміни йдуть дальше урядових компетенцій Проводу, скликав Провід в серпні 1943 р. Надзвичайний Великий Збір ОУН. Таким чином був завершений дволітній період політичної боротьби, який своїм змістом і характером творить в історії ОУН окрему епоху.

Рівночасно ІІІ-ій Надзвичайний Збір ОУН займався цілим рядом питань сучасної політичної дійсності. Тут згадаємо справу приходу большевиків, справу збройної сили і справу об'єднання. Вирішення Великого Збору знайшли частинне свій вислів у наведених тут постановах, частинно у напрямних праці і конкретних вказівках для Проводу і Організації. Прийняті напрямні й інструкції вже реалізуються й будуть реалізуватися в міру розвитку внутрішніх і зовнішніх подій.
Одним з головних питань, до яких мусів Великий Збір зайняти становище, є нова большевицька окупація українських земель. Тут не місце говорити про цілий план дальшої нашої боротьби, тут треба тільки ствердити, що по думці Великого Збору,єдино політично і мілітарно зорганізований народ зможе зберегти себе перед винищенням большевиками та продовжувати свою боротьбу за власну державу. Практика большевицького наступу з весною ц. р. й до теперішнього наступу показує, що большевики йдуть на свідоме знищення українського народу. Не важно, чи це діється шляхом нещадних розстрілів, чи насильним гоненням невишколених мужчин і жінок на першу лінію фронту під німецькі кулемети. Для нас важно, що большевики продовжують в цей спосіб методи насильної мобілізації українців до Червоної Армії та наслідують тактику німців забирати з України воєнно здібний елемент.

В зв'язку з сучасною політичною ситуацією й нашими завданнями стоїть справа участи цілого народу у боротьбі. Це питання також основне розглянув Великий Збір. Українська держава — це добро всіх громадян України, тому за неї мусять всі боротися. З другого боку, сьогодні небезпека грозить всьому народові, тому всі його сини мусять стати до боротьби. Навіть тисячі найбільш відданих борців не здобудуть України, коли ввесь нарід не прийме участи у боротьбі. Хто цього не розумів, або хто, розуміючи, відтягається від боротьби, — той дезертир і народний шкідник, і так його нарід буде трактувати.

Тому ОУН як керівник революційно-визвольної боротьби взиває до безпосередньої участи в боротьбі всіх громадян. ОУН не бореться за Україну для себе, вона не бореться за владу ані за форму влади. Про владу і її форму буде рішати сам нарід і його найкращі представники.

ОУН вважає, що обов'язком кожного українського громадянина є служити українській визвольній справі і цю вимогу буде консенктентно здійсняти. Завдяки цьому в цей спосіб будуть також, по думці Великого Збору, створені передумови для об'єднання всього народу, яке доконається єдино у боротьбі. Тому розбудовуючи поодинокі форми визвольної боротьби та притягаючи до неї якнайширші маси, ОУН рівночасно визнає, що ліквідація партійних спорів і всеукраїнське об'єднання є одним з основних завдань в сучасний момент.

Серпень 1943 р.

І. Програмові постанови

Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільних народів у власних самостійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливу розв'язку національного і соціального питання в цілому світі.

ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореться проти СРСР і проти німецької „Нової Європи".

ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпх програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму.

ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістпчні цілі, „визволяв", „брав під охорону", „під опіку" інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх „опікунів" і „визволителів", поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо і культурно жити та розвиватися.

ОУН за повне визволення українського народу спід московсько-більшовнцького та німецького ярма, побудову УССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистів і партійних паразитів.

В українській державі влада вважатиме за найвищий свій обов'язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народна влада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.

У лавах ОУН боряться українські селяни, робітники та інтелігенти проти гнобителів, за УССД — за національне й соціяльне визволення, за новий державний порядок та новий соціяльний лад:

1. а) За знищеня большевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячії з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян.

б) За безплатну передачу селянам західніх областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.

2. а) За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською.

б) За участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.

3. а) За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.

б) За справедливу оплату праці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духовних потреб цілої його сім'ї. При річних підсумках господарського стану підприємства, кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствах дивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних — премію.

в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці.
г) За свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.
4. За вільне ремесло, за добровільне об'єднування ремісників у артілі, за право ремісників вийти з артілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїм заробітком.

5. За національно-державну організацію великої торгівлі, за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю, за вільні базари.

6. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов'язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здовров'я. За державну охорону материнства. Батько сім'ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов'язок матері й виховательки молодого покоління.

7. а) За обов'язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо.

б) За поширення вищого й фахового шкільництва, за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів фахівців на всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканнями та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійний розвиток молодого покоління — моральний, розумовий та фізичний. За вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

8. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім'ї, міг віддатися культурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постійно збагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

9. а) За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.

б) За широке запровадження охорони народнього здоров'я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування всіма закладами охорони здоров'я.

в) За особливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.

10. а). За свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду. Проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм.

б) За вільне визнавання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі.

в) За відокремлення церковних організацій від держави.

г) За культурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнавання життя й культурних надбань других народів.

11. За повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру.
12. За рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в державних та громадських правах та обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.

13. За вільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовість, високу мораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.

II. Політичні постанови.

А. До міжнародньої ситуації.

І. Сучасна війна — це типова війна між конкуруючими імперіялізмами за панування над світом, за новий поділ матеріальних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту та за експлуатацію робочої сили.

2. Воюючі імперіалізми не несуть світові жодних прогресивних політичних або соціяльних ідей. Зокрема, т. зв. німецька „нова Європа" й московський „совєтський союз" являються запереченням права народів на свобідний політичний і культурний розвиток у власних державах та несуть всім народам політичне й соціяльне поневолення. Тому перемога імперіялізмів у сучасній війні й побудова світа на імперіялістичних принципах, була б тільки хвилевою передишкою у війні та скоро довела б до нових ударів між імперіялізмами на тлі поділу воєнної добичі та нових суперечок. З другого боку, визвольні рухи поневолених імперіялізмами народів стали б зародком нових конфліктів та революцій. Таким чином перемога імперіялізмів у сучасній війні довела б до хаосу й до дальших страждань мільйонових мас поневолених народів.

3. В теперішній момент сучасна імперіялістична війна вступила у вирішальну стадію, яка характеризується:

а) вичерпанням сил імперіялізмів,

б) зростом суперечностей між імперіялізмами,

в) зростом боротьби поневолених народів.

Рівночасно сучасна війна являється зовнішнім допоміжним чинником, що зближає національні й соціяльні революції поневолених народів.

4. Реакційні й протинародні плани німецькоого расистського імперіялізму поневолити інші народи, терористичні німецькі методи на окупованих теренах і боротьба поневолених народів проти т. зв. Нової Європи приспішили повний політичний крах німецького імперіялізму. Тепер, під ударами своїх імперіялістичних противників та у висліді визвольної боротьби поневолених народів, зближається Німеччина також і до неминучої мілітарної поразки.

5. Большевицька Москва, ідейно-політично скомпрометована й матеріяльно ослаблена, використовує для себе терористичну політику німців на окупованих теренах та достави аліянтів на продовжування війни.

Тільки страх перед німецькою окупацією й внутрішній сталінський терор заставляють бійців Червоної Армії далі воювати. Величезні втрати людського й воєнного знаряддя поглиблюють внутрішню кризу московського імперіялістичного режиму. Скрутна харчова ситуація в нутрі країни й висадка аліянтів в Європі та загроза большевицьким планам з того боку заставляють большевиків приспішити власний наступ.
Ціллю большевиків є, під ширмою т. зв. оборони батьківщини, відігрітого слов'янофільства й псевдореволюційної фразеології, здійснити напрямні московського імперіялізму, а саме: опанувати Європу, а в дальшу чергу весь світ. Вихідною базою для здійснення московських імперіялістичних планів є Україна, з її природніми багатствами. Дальшими базами в планах московського імперіялізму являються Балкани, Прибалтика й Скандінавія.

6. Незалежно від розбіжностей, які існують між аліянтами, ведуть вони війну за знищення своїх конкуренційних противників в першу чергу німецького імперіялізму. Черговим завданням аліянтів являється знищення японського імперіялізму. Для знищення отих противників аліянти використовують і будуть старатися якнайдовше використовувати московський імперіялізм. Рівночасно в інтересі аліянтів не є опанування Європи большевиками, й вони змагають у сучасній війні до послаблення, а в дальшу чергу й до заломання московського імперіялізму. Продовжування війни на східному фронті й взаємне винищування німецького й московського імперіялізмів іде по лінії інтересів аліянтів. Ціллю аліянтів, а зокрема Англії, на європейському суходолі являється розгромлення або принаймні істотне послаблення всіх великодержав Європи та побудова такого ладу, що забезпечував би їм вирішальний голос в Європі й повну свободу англо-саксонських політичних і економічних впливів. Для здійснення цих цілей аліянти опановують або змагають до опанування найважливіших баз довкруги Європи або в самій Європі (Сіцілія, Апенінський і Балканський півострів, Скандінавія, Кавказ).

7. Поневолені народи і їх визвольна боротба — це один із найважливіших елементів у дальшому розвою сучасної політичної ситуації. Мілітарна перевага імперіялізмів у сучасний момент ще гамує повний вияв сил поневолених народів. Але в міру поглиблювання кризи війни, міцніють сили поневолених народів і зближається момент національних і соціяльних революцій, а поневолені народи стають новим вирішальним політичним чинником. Єдино на платформі нової політичної концепції поневолених народів, — що — в противенстві до імперіялізмів — гарантує кожному народові право на власну національну державу, забезпечує йому соціяльну справедливість, може бути побудований справедливий лад та вдержаний тривалий мир між народами.

8. Близький мілітарний крах Німеччини на Сході та повна ідейно-політична компрометація московського імперіялізму, ставить перед поневоленими народами Сходу завдання боротися проти імперіялістичних гнобителів в ім'я перебудови Сходу на нових принципах свободи народам та їх самоозначення у вільних незалежних державах та звільнення народів і людини від політичного гніту й економічної експлутації. Тільки шляхом національних і соціяльних революцій поневолених народів Сходу, що проходитимуть під прапором нових прогресивних ідей і боротьби народів проти імперіялістів, може бути знищений московсько-большевицький імперіялізм.

9. Україна стоїть в центрі сучасної імперіялістичної війни. За панування над Україною й її експлуатацію борються московські і німецької імперіялісти. Рівночасно Україна як носій прогресивних ідей серед поневолених народів стає вирішальним чинником у підготовці революцій на Сході. Україна є першою, яка піднесла на Сході прапор рішучої боротьби поневолених народів протії імперіалістів, і вона почне період національних і соціяльних революцій. Тільки у спільній боротьбі українського народу з іншми поневоленими народами Сходу може бути розбитий большевизм. Відбудова Української Самостійної Соборної Держави забезпечить відбудову і тривале існування національних держав інших народів Східньої, Південно-Східньої та Північної Європи та поневолених народів Азії. Тільки при існуванні Української Держави може бути забезпечене тривале існування тих народів, що у взаємному порозумінні й співпраці на принципах права кожного народу на власну державу, на справедливий соціяльнии лад та економічну незалежність зможуть ставити опір всім зазіханням ворожих імперіялізмів. Таким чином буде забезпечений тривалий і мирний національний, соціяльний та культурний розвиток тих народів.

Б. До внутрішньої ситуації на українських землях.

І. Зовнішні чинники.

10. Незалежно від ударів, які досі одержала Німеччина на всіх фронтах, її політика на окупованих українських землях іде далі по лінії повного політичного поневолення й нещадного колоніяльно-економічного грабунку українського народу.

11. Большевицькі агенти московського імперіялізму на українських землях (большевицька партизанка, т. зв. Народна Гвардія) шляхом поширення розкладу між українським народом, провокуванням німецьких ударів та винищуванням українського самостійницького елементу, готують окупацію всіх українських земель большевиками.

12. Недобитки білого російського імперіялізму (Власов, Союз Русских Офицеров) не творять самостійної політичної сили. Вислуговуючись чужим імперіялізмам та прагнучи до відбудови реакційного поміщицько-капіталістичного ладу, вони не мають серед українського народу жодного політичного впливу, а російський елемент штовхають до большевизму.

13. Польська імперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялістів та ворогом свободи народів. Вона намагається запрягти польські меншини на українських землях і польські народні маси до боротьби з українським народом та помагає німецькому й московському імперіялізмові винищувати український нарід.

14. Національні меншини України, свідомі спільної долі з українським народом, борються разом з ним за Українську Державу!

II. Внутрішньо-український стан

15. Сучасний період визвольної боротьби українського народу позначається великим зростом національної свідомости й політичної активності на всіх землях, що виявляється у:

а) зв'язанні народніх мас з революційно-визвольною програмою й тактикою Організації Українських Націоналістів,

б) в безпосередній участі мас у боротьбі, зокрема у її нових самооборонних та військових формах.

16. Усі спроби опортуністичного табору скерувати визвольну боротьбу українського народу за УССД на манівці співпраці з окупантськими імперіялізмами та дочепити українську визвольну справу до планів отих імперіялізмів, розбивалися об рішучий спротив українських народніх мас.

17. Організація Українських Націоналістів є одиноким, вповні незалежним самостійницьким керівником революційно-визвольної боротьби українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу.

В. Наші цілі.

18. Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу, за право кожного народу на самостійне державне існування, за визволення поневолених народів від імперіялізмів, за побудову справедливого політичного й соціяльного ладу.

Г. Методи й форми нашої боротьби

19. Єдиний шлях для здійснення наших цілей — це революційна боротьба українського народу і всіх інших поневолених народів проти імперіялізмів Берліна й Москви, яка приспішить поразку обох імперіалізмів та через національні революції поневолених народів доведе до відбудови їх національних держав.

20. Тільки одностайною боротьбою український народ здобуде Українську Самостійну Соборну Державу. Тому нашим завданням є залучити якнайширші народні маси до планової, активної боротьби. В сучасний передреволюційний період залучування народніх мас до боротьби проходить у формі їх активної участи:

а) в політичних діях,

б) самооборонних діях,

в) у військових діях.

21. Об'єднання українського народу буде здійснене єдино в боротьбі. Прагнучи до об'єднання українського народу, орієнтуємось сьогодні на елементи, здібні до революційної боротьби.

22. Збройна сила українського народу — це основна передумова перемоги в його боротьбі за УССД.

23. Наші цілі здобудемо, вийшовши поза межі України та зв'язавши нашу боротьбу за УССД з боротьбою інших поневолених або загрожених імперіялізмами народів, зокрема народів Сходу, Прибалтики й Балканів, пропагуючи й реалізуючи наше гасло волі народам і людині й права кожного народу на самостійницькі національні держави та протиставитись реакційним концепціям і планам імперіялістів.

24. Організаційна збройна й політична сила українського народу — це єдина гарантія успіхів на зовнішньому відтинку нашої боротьби.

25. Ведучи боротьбу проти імперіялістичних гнобителів України, ми стоїмо за вилучення всіх другорядних фронтів. У наших зносинах з сусідніми народами розрахо¬вуємо на співпрацю з їхніми народніми масами та з їхніми революційними неімперіялістичними елементами й поборюємо всіх попутчиків імперіялізмів.

http://ua.textreferat.com/referat-6978-4.html
http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/52.pdf
http://www.history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/53.pdf

7 Отредактировано птах (07.05.2014 09:33)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

http://h.ua/story/64526/
Національні формування у складі Української Повстанської Армії
Сергій Багряний 

"...В ідейно-політичній боротьбі проти обох окупантів України УПА звертає особливу увагу на пропаганду визвольної боротьби серед інших народів, поневолених Москвою чи Німеччиною.

У німецькій армії та у поліційних чи поліційно-допоміжних частинах німецької адміністрації в Україні було чимало ненімецького елементу. В масово поширюваних летючках-зверненнях УПА вказує їм на нелюдяну поведінку німців супроти всіх ненімецьких народів та на злочинні наміри Німеччини як супроти України, так і супроти їх власних батьківщин, і закликає їх кидати службу в німецьких частинах і переходити до УПА для спільної боротьби проти спільного ворога.

У 1941 році за редакцією Івана Мітринги почав виходити бюлетень «Наш фронт», в якому з’являються заклики, що органічно увійдуть до визвольної концепції ОУН: «Воля народам та людині, воля всім по неволеним народам, за знищення російської тюрми народів».

Природно, що у напрямних інструкціях діяльності ОУН на час війни з’являються конкретні пропозиції щодо спільного фронту проти посягань північного сусіда. Зокрема, було проголошено:
«Членов порабощенных народов берем для борьбы бок-о-бок с нами на украинской земле, подобно тому, как на их землях украинцы воюют за свободу своей страны, к чему в виде пропаганды, если была бы только того рода ситуация, что Москва сосредоточила бы все главные силы против Украины, чтобы «задавить» нашу революцию, тогда все порабощенные народы были бы вынуждены помогать Украине, потому что от ее свободы зависит судьба всех»
(Збірка матеріалів ОУН у Нью-Йорку).

У своїй пропагандистській роботі ідеологи ОУН звертали особливу увагу на те, щоб впливати на чуженаціональне населення. Зокрема, ставилося завдання приєднати його до національно-визвольної боротьби українського народу. З цією метою широко пропагувалася політична концепція ОУН боротьби за національні держави («Свобода народам і людині»). Важливе значення у зв’язку з цим надавалося відповідному поводженню відділів УПА під час постою в чужонаціональних селах. Так, в інструкції для організаторів виховної роботи серед воїнів УПА (датованій червнем 1943 року), наголошувалося:
«не сміє бути шовіністичної поведінки”
(Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.95.-Арк.2.)

В інструктивному документі про роботу серед червоноармійців наголошувалося, що треба виявити в розмові національні почування його. Зокрема, в розмові з „росіянином виявляти прихильне ставлення українців до російських трудящих, робітників і селян. Підкреслювати, що вони однаково зазнали лиха від німців разом з українцями, білорусами та іншими народами. Рішуче уникати слова „кацап”, „москаль”, „більшовицька Москва”. Зміст цієї інструкції свідчить про те, що під час війни, коли можна було зараз почати мститись народам-поневолювачам, одним з яких вважався і народ російський, керівництво ОУН (Революційне) і УПА різко відмовились від яскраво вираженої антиросійської та антиєврейської політики. Навпаки, націоналісти використовували найменший шанс залучити до лав УПА євреїв і росіян, які не були задоволені радянською владою і тим паче „новим порядком” німецьких окупантів. Звернемось до слів очевидців, аби краще проілюструвати політику взаємовідносин УПА та „історичних ворогів”. Зокрема, відомий український історик Я. Дашкевич так пише про особливості ставлення до представників єврейства: "Євреї хоробро боролися у лавах УПА. Ми не знаємо випадків їх негідної поведінки". „Сьогодні в Ізраїлі проживає Стелла Кренцбах, яка працює в міністерстві і її підпис знає не один дипломат. Вона пообіцяла собі інформувати світ про українців та їхню геройську УПА. "Те, що я сьогодні живу й усю снагу моїх 38-ми літ віддаю вільному Ізраїлеві, я завдячую, очевидно, лише Богові і УПА. Членом героїчної УПА я стала 7.11.1943 р. У нашій групі я нарахувала 12 євреїв, з них 8 лікарів".(http://www.geocities.com/ua_ukraine/ukrayinarus105.html)

Невдовзі офіційна оунівська пропаганда відмовляється й від шовіністичних поглядів стосовно росіян (москалів). Найбільш красномовними в цьому аспекті є, на мою думку, слова Осипа Позичанюка, що певний час пребував на посаді керівника Політичного відділу Головної Команди УПА:
„Якщо буде вестись боротьба ззовні проти російського народу, ототожнюючи його з більшовизмом..., ніяке зовнішнє втручання не повалить більшовизму. Бо цей народ — то каркас, на якому тримається цілий СРСР. І навпаки. Стане російський народ разом з іншими народами проти більшовизму... — то ніщо, навіть ніяке зовнішне втручання його не врятує, як не врятувало імперії Романових...
Ми боремося рука об руку з російським народом проти більшовизму. Ми прагнемо цього... І то з російським народом насамперед. В цьому наша тактична задача і в цьому запорука нашого успіху. Нам немає ніякого діла до політичних обивателів, гурра-патріотів, що "будують Україну" непримиренними мріями, стоячи догори ногами. Так само, як немає нам діла до того, як після деструкції росіяни будуть будувати свою національну Росію і яка вона буде... Ми не збираємося з москалями дітей христити. Але ми не збираємося христити дітей з власними політичними "недоростками". Зло, загроза нашому існуванню, сила нашого "північного ворога" сьогодні криється в більшовизмі, в його державно-політичному апараті, а не в російському народі. В ідеології більшовизму, в організації, в апараті управління й поневолення — ось тут корінь нашого лиха, бо той більшовизм піддержують не тільки росіяни, а й мільйони українців, учора з ідейности, нині з інертности, не маючи чогось ліпшого й вірогіднішого..., а не в російському народі. І це треба тямити. В російському ж народі, навпаки, криються поважні або й вирішальні передумови до розвалу того більшовизму...”

(О. Позичанюк „Ставлення УПА до російського народу” (з статті “До питань боротьби за УССД”), опублікована в Літописі УПА", т. 8, ст. 203-240).

Нарешті, ставлення бандерівців до російського народу і до долі Росії є чітко прописаним в інформаційно-агітаційному документі „Хто такі бандерівці і за що вони борються”:
„Росіяни! Боріться за повалення большевицької диктатури, за знищення большевицької експлуататорської системи – за демократичну Росію, за справжню соціяльну рівність і справедливість!”

Отже, ми визначили, що у ворожих арміях було достатньо елементу, потенційно прихильного до українців та їх визвольної боротьби. Абстрагуючись від цього, націоналісти почали готувати сприятливий грунт для залучення представників решти націй до участі у спільному фронті. Найбільш прихильними, як виявилося, були представники тих народів, що у 1917-1921 пройшли схожий з Україною шлях від національного відновлення до, зрештою, поневолення з боку московських більшовиків. Перш за все це – грузини, горці Кавказу, азербайджанці, вірмени, народи Середньої Азії. А тим паче – народи Балтії, ще зовсім недавно – незалежної, а нині втягнутої в боротьбу інтересів нацистів та більшовиків. Прихильно ставилося до українського національно-визвольного руху і чеське населення Волині. При облозі Іваничів воно добровільно постачало харчі для українських повстанців. Багато чехів-поліцейських залишали свої становища в окупаційній адміністрації й переходили до УПА. У вересні 1943 року, наприклад, таке вчинили 4 шуцмани в Порицькому районі Волинської області. (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.118.-Арк.44)

Найбільш простим та ефективним методом залучення репрезентантів інших націй було поширення листівок у військових частинах, до яких такі репрезентанти входили. Листівки друкувалися підпільно, переважно в друкарнях Одеси, де діяло оунівське підпілля. Для представників кавказьких народів, зокрема для грузинів і вірмен, листівки випускалися на рідних ним мовах.

Зміст і суть закликів на листівках була в цілому схожа, наведемо декілька прикладів і переконаємось, що загалом в листівках дотримана загальна лінія на підсилення патріотизму, почуттів національної гідності. Наведемо декілька конкретних прикладів:
"Черкеси, кабардинці, осетини, чеченці, адиги, лезгіни, інгуші!

Сини гір! Досить бути сліпим знаряддям у руках німецького імперіялізму! Згадайте заповіти своїх гордих предків, що загинули за волю Кавказу! Український народ закликає Вас до спільної боротьби з віковічними гнобителями! Створюймо міцний фронт проти експлуататорів людства! Зі зброєю в руках переходіть до національних відділів при Українській Повстанській Армії. Готуйте сили для загальної революції проти московсько-большевицької тиранії. Нас об’єднує спільна боротьба під кличами "Воля народам! Воля людині!"


"Азербайджанці!

Тільки спільними силами всіх поневолених народів можна перемогти імперіялістичних хижаків Москви й Берліну і побудувати незалежні держави Кавказу й Азії.
Ми закликаємо Вас збільшувати ряди своїх національних відділів при Українській Повстанській Армії!"


"Узбеки!

В сьогоднішній момент, зазнаючи краху, німецький імперіялізм намагається затягнути Вас на сторону старих німецьких позицій. Всі поневолені европейські народи піднімаються на боротьбу з гітлерівським звірем. Покидають німців союзники. На зміну гітлеризмові на наші землі йде кривавий большевизм. Не відступайте разом з німецькими військами. При Українській Повстанській Армії існують і національні частини народів Сходу.
Узбеки! Переходіть зі зброєю в руках до українських повстанських відділів. Будемо спільними силами готувати удар по московських імперіялістах!"

(Петро Мірчук, Українська Повстанська Армія 1942-1952.)

Для роботи з козаками, наприклад, націоналісти тиснули на почуття шани до предків, тиснули на ностальгію за славним минулим часів козачого відродження 1917-1920 рр. В листі до донських козаків їм нагадувалося, що
„горькую чашу испил казачий народ Дона в мрачные годы большевистского владычества. Вашу казачью честь поругали большевистские изверги. Они отняли у Вас родную землю. Ваши станицы были преданы огню. Тысячи казаков были расстреляны, тысячи репрессированы и насильно вывезены на далекий север.

Долгие годы Вы ждали минуты освобождения из-под большевистского ига. Казалось, война 1941 года принесет волю донцам. Но увы. Ваши надежды были тщетны. Немецкий ландскнехт не думал о Вашем освобождении. Ему только нужна Ваша горячая казачья кровь, Ваши тела для заграждения пути большевистской волне к Берлину. Учтите, что ориентация на немецкий или большевистский империализм не спасет Вас от рабства. Залог Вашего освобождения заключается в борьбе с этими двумя хищниками”.
(Державний архів Волинської області: Ф.Р-1021.-Оп.1.-Спр.5.-Арк.91)

Велику увагу приділяло Головне Командування УПА щодо залучення в свої ряди кубанських козаків. У липні 1943 року, звертаючись до них, Головна Команда УПА підкреслювала:
”Вас, синів Української Кубані, загнала імперіалістична війна в жорстоке німецьке рабство. Поганець знущається над Вами, ображає вашу українську козацьку честь, заставляє до каторжної праці, а то й вимагає не раз стати до братовбивчої боротьби з українськими повстанцями...

Браття-козаки! Не піднімайте зброї до братовбивчої війни. Оберніть її проти ваших гнобителів, гітлерівських та московських імперіалістів. Переходьте зі зброєю в руках в ряди Української Повстанчої Армії”.
(Центральний державний архів громадських об”єднань України - ЦДАГОУ:Ф.1.-Оп.70.-Спр.237.-Арк.80)

Практика показала, що іноземці з охотою переходили до УПА й вставали до лав спільно з українцями. І воювали вони не менш завзято, аніж українці. І окремих відділень УПА, складених з представників окремих народів, було чимало, та зустрічалися й такі, де пліч о пліч билися представники одразу декількох націй...

До УПА переходять відділи з представників поневолених народів, створені гітлерівцями головним чином для охорони важливих об’єктів та комунікацій. З таких підрозділів в УПА творяться національні легіони, що мають своїх командирів, свої прапори, свої відзнаки командування. У числі перших були організовані відділи з представників народів Туркестану та Північного Кавказу, азербайджанців, білорусів, татарів, грузинів, козаків (Вісник Організації Оборони Чотирьох Свобід України.-1949.-Ч.8.-С.20). 27 липня 1943 року до УПА зголосилося 30 вірменів з Галичини, котрі як червоноармійці потрапили до гітлерівського полону. Їх загітував до лав українських повстанців оунівець-галичанин. (ЦДАВОВУ:Ф.3833.-Оп.1.-Спр.118.-Арк.28)

Інформаційне повідомлення прес-служби УПА від жовтня 1943 р., свідчить:
„В ніч з 29-го на 30-е вересня 1943 до складу УПА перейшов із Здолбунова загін під назвою «Азербайджан» в складі 160 чоловік з повним обмундируванням”.

Маючи достатньо достовірної інформації про суть та про перебіг процесів із залучення неукраїнців до Української Повстанської Армії відомий більшовицький партизанський командир Олександр Сабуров повідомляв 14 лютого 1944 року начальнику Українського штабу партизанського руху (УШПР) Тимофію Строкачу:
”Агентурным путём, показаниями пленных, арестованных и перешедших в наше соединение с оружием бойцов УПА установлено, что 40 %(?) состава УПА не являются украинцами..."
(ЦДАГОУ:Ф.62..-Оп.1.-Спр.1537.-Арк.251)

Вже на осінь 1943 р. в складі Української Повстанської Армії було аж 15 національних куренів. Це дало поштовх події, що увійшла в історію як Перша Конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. Вона відбулася 21 — 22 листопада 1943 року в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині. У її роботі взяли участь 39 делегатів від 13 національностей: азербайджанці - 6 делегатів, голова делегації лейтенант Фізул; башкіри - 1 дел., Кагарман; білоруси - 2 дел., голова Дружний; вірмени - 4 дел., гол. воєнтехнік Антракт; грузини - 6, гол. майор Гогія; кабардинці - 1. Баксан; казахи - 1, Дежумен; осетинці - 2, гол. сержант Храм; татари - 4, гол. старший сержант Тукай; узбеки - 5, гол. Шімрат; "Українці - 5. гол. проф. Стеценко; черкеси - 1, Джігіт; чуваши - 1, сержант Скворцов."

8

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

21 - 22 листопада 1943 року
ПОСТАНОВИ
І КОНФЕРЕНЦІЇ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ СХІДНЬОЇ
ЕВРОПИ Й АЗІЇ

Оцінка політичного становища

1. Сучасна війна між німецьким націонал-соціалізмом і російським большевизмом — це типова імперіялістична загарбницька війна за панування над світом, за новий поділ матеріяльних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту, за поневолення народів і експлуатацію їхньої робочої сили.

2. Обидва воюючі імперіялізми заперечують право народів на їх вільний і політичний і культурний розвиток у самостійних національних державах та несуть усім народам політичне, соціяльне й культурне поневолення в формі гітлерівської «Нової Европи» чи большевицького СССР.

3. Протисуспільні грабіжницькі цілі та повну ідейну пустку намагаються імперіялісти замаскувати брехливими гаслами про соціяльну рівність, визволення працюючих тощо.

4. Скомпромітований ідейно і політично большевизм шукає опори у відогрітих реакційних гаслах слов'янофільства й традиційного російського шовінізму.

5. Імперіялістична війна довела до великого матеріяльного і військового виснаження і загострила політичні й економічні суперечності в середині імперій. Це створює корисні обставини для наростання революційно-визвольного руху серед поневолених народів.

Останній час характеризується швидким ростом і загостренням революційних дій поневолених народів. В цьому запорука перемоги революцій та нового світового будучого.


Політичні завдання поневолених народів

Тільки національні революції поневолених народів припинять безглузду воєнну різанину й принесуть світові тривке замирення. Новий міжнародній лад, опертий на шануванні політичних прав кожного народу, дасть кожному народові повні можливості культурного й економічного розвитку. В системі вільних національних держав забезпечується повна воля людині, давленій і експлуатованій досі казарменною системою імперіялізму.

Щоб припинити терор, знущання імперіялістів та приспішити революційні дії проти імперіялізму, Конференція закликає всі поневолені народи посилити політично-революційну боротьбу на своїх теренах для вирівняння натуги революційного фронту проти імперіялізму.

Для швидкої і повної перемоги національної революції потрібний один спільний фронт усіх поневолених народів. Тому Конференція вважає необхідним створення спільного комітету народів Східньої Европи й Азії, який координувати буде всі національно-революційні сили тих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент дасть гасло до одночасного повстання всіх поневолених народів.


Окремі постанови

1. Конференція поневолених народів Східньої Европи й Азії вітає героїчну боротьбу народів Західньої й Середньої Европи проти німецького імперіялізму і заявляє свою повну політичну солідарність у цій боротьбі.

2. Конференція вважає потрібним розгорнути серед народів Західньої і Середньої Европи широку пропаганду для ознайомлення їх з визвольною боротьбою народів Східньої Европи й Азії.

3. Конференція закликає: зробити все можливе, щоб не допустити до вивозу в глиб Німеччини чи на фронти національних формацій при німецькій армії. (Не публікувати з конспіративних причин).

4. Зібрати в національні формації бійців інших національностей при УПА, які досі були розкинені (не публікувати з конспіративних причин).

5. Скріпити акцію самооборони й оборони перед терором відступаючої німецької влади й армії.

Підписали Голови Національних Делегацій:

Азербайджан — Фізуль, Білорусь — Дружний, Башкірія — Каґарман, Вірменія — Антрант, Грузія — Гогія, Туркестан — Шімрат (узбек) і Дежкман (казах), Татарія — Тукай, Україна — Стеценко, Черкесія — Джіґіт, Чувашія — Скворцов, Кабардинія — Баксан, Осетія — Арам.

(Друкується за збіркою документів "АБН в світлі постанов Конференцій та інших матеріялів з діяльності 1941 - 1956 рр". Видання Закордонних частин Організації Українських Націоналістів, 1956 рік).

http://www.ukrnationalism.org.ua/public … dar=201006

9

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

електронний архів УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ

www.характерництво-спас.укр
Ругающие  гневно  встречный  ветер
Словами  грязными,  должны  все  время  помнить,
Что  сказанное  к  ним  опять  вернется.

10

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

https://www.youtube.com/watch?feature=p … LRB4nNYBf8

"Соседство с галактикой Кин-дза-дза - наша беда.."

11

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

http://history.sumynews.com/xx/1939-194 … ni-t2.html

"Соседство с галактикой Кин-дза-дза - наша беда.."

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

Згоден на всі 100!
https://fbcdn-sphotos-f-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpa1/v/t1.0-9/10947215_732937693487678_2384358721229615624_n.jpg?oh=5c585c7b9cf3dcbfb1265a6d67d04d5f&oe=55261E73&__gda__=1433013451_c6d54c6bba2c256011026c1eb117c33c

Только будущее победит прошлое.

13

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

А противостояние УПА Бульбы и ОУН Бандеры было?

14

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

Полистал газету http://rp.pl - запомниласть фраза: мы не хотим выбирать между "postkomuniści i agresja Rosji" и "ideologia banderowska"...

15 Отредактировано Крук (03.11.2015 20:11)

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

ви і ксьонз просто не в курсі що ми в курсі
________________________________________________________

птах пишет:

Із постанови Другого Великого Збору
                                      Організації Українських Націоналістів

________________________________________________________

птах пишет:

6. Демаскувати невірну й тенденційну пропаганду польську, мадярську й іншу, ворожу українській справі.

птах пишет:

26.    Ставлення до поляків: стоїмо за злагіднення польсько-українських відносин у сучасний момент міжнародньої ситуації й війни на платформі до Західньо– українських земель. Одночасно продовжуємо боротьбу проти шовіністичних настроїв поляків та апетитів щодо Західньо – українських земель, проти антиукраїнських інтриг та спроб поляків опанувати важливі ділянки господарсько-адміністративного апарату Західньо– українських земель коштом відсторонення українців.

птах пишет:

13. Польська імперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялістів та ворогом свободи народів. Вона намагається запрягти польські меншини на українських землях і польські народні маси до боротьби з українським народом та помагає німецькому й московському імперіялізмові винищувати український нарід.

______________________________________________________________________________________

птах пишет:

Постанови III Надзвичайного Великого Збору Організації Українських Націоналістів

______________________________________________________________________________________

птах пишет:

ОУН з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпх програм і політичних концепцій, бо вони є інструментом завойовницької політики імперіялістів. Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму.

птах пишет:

ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістпчні цілі, „визволяв", „брав під охорону", „під опіку" інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх „опікунів" і „визволителів", поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо і культурно жити та розвиватися.

птах пишет:

12. Недобитки білого російського імперіялізму (Власов, Союз Русских Офицеров) не творять самостійної політичної сили. Вислуговуючись чужим імперіялізмам та прагнучи до відбудови реакційного поміщицько-капіталістичного ладу, вони не мають серед українського народу жодного політичного впливу, а російський елемент штовхають до большевизму.

птах пишет:

4. Скомпромітований ідейно і політично большевизм шукає опори у відогрітих реакційних гаслах слов'янофільства й традиційного російського шовінізму.

16

Re: Про бандеровцев (ОУН-б)

хотя, с другой стороны, поляки до сих пор говорят: "Украина? Знаемо, знаемо - то наши земли..."