26

Re: Поклик. Враження

Идёт дождь. Есть официальный повод ничего не делать. Залезаю на подоконник и смотрю на лужи иногда на них появляются пузыри. Как в детстве.
Часто мне удавалось находиться в дождь на улице и  мне это не запрещали, у меня были модные резиновые сапоги и дождевик детский .  Меня тянуло туда как магнитом и наверно тогда, а не в 2000 – х начался мой поиск себя. истины и свободы, пусть даже на подсознании. Ты одна. сама с собой. Нет взрослых знающих . что правильно и не правильно  Ты свободна делать то, что тебе хочется и нравиться! Наверно поэтому я люблю. когда идёт дождь. Это ассоциации с детством и свободой.
Есть ещё одно воспоминание! Поход с классом в сопки( Забайкалье)! После того как забрались на одну сопку пришло острое ощущение голоса чужого в голове, говорил мягко, но очень убедительно! Шаман предупредил и попросил не ходить дальше! Пришло чёткое видение пещеры на соседней сопке, когда спросила себя где это!

27

Re: Поклик. Враження

- А тепер спробуй ось що, промовив Бйдюк і щось срібне спалахнуло в його руці у бік лісу. У лісі на кроні ерев утворився темний тунель. Сказавжи, щоб вона бігла за ним, Степан скочив у нього. Дівчина відчула, що в ній абриніла сила. Вона могла сьогодні все. Все в неї виходило напрочуд легко й невимушено. Вона зяла силу і ліс прийняв її.
  Байдюк  з Наталкою щодуху бігли тим тунелем по кронам дерев. - їх вела сила. Всюди, куи б Степан не киав свій знак, утворювався новий тунель, і сила несла їх і несла через ліс. Нарешті вони упинились, вискочивши на лісову галявину.
- Степане! - трохи віддихавшись, закричала Наталка. - Як це вихоить, що гілка весь час опинялася під ногою, аже я навіть не робила спроби її відшукати? Наче не я бігла, а щось у мені бігло через отой ліс?
- Це є ще одне характерницьке знання - йти за силою, вхоячи у свою власну тінь. Саме у таку мить людина і стає кріром. Саме цю здібність підгледіли характерники у лісовиків. Використовуючи вправність, яка виникає при цьому, ми й бємося з нашими ворогами. Ось візьми у руки шаблю.
  Наталка потяглася за своєю шаблею, що висіла півязана за лівим плечем, як і вчив її Степан.
- Ні, не так, ай силі це робити. Все роби в силі, не виходь з неї.
  Наталка спробувала і шабля швидко свиснувши в повітрі опинилась в її руці. "Це зробила я,-  поумала вона, - і воночас хтось зробив це а мене.
  В Байдюка теж сяйнула світлом в руці шабля й закипів на галявині бій. Незвична ясність і легкість раом з величезною швиуість, з якою вона почала рухатись, вельми зивував Наталку, але навальний натиск на неї Байдюка відволік її увагу - треба було щосили боронитися. Весь освід батьківського навчання, все, що вона знала, згоидилося тепер і все виходило в неї напрочу легко і точно. У цьому шаленому поєдинку, вона ніби наперед знала, що буе робити Степан, і її шабля завжди опинялася там,е нападав Байдюк.
  Потроху оговтавшись, вона навіть перейшла  оборони в атаку, переставши відступати перед Степаном чиї чорні очі опинлися то з одного, то з іншого боку.
- Добре, тепер, добре, - зупинився Байдюк. - Я вже не оин ра говорив тобі, що сила любить тебе. Ти так швико все асвоюєш, що скоро не залишиться нічого, чому треба вчити тебе. - Сказав Степан, видихаючи повітря, заховав шаблю у піхви за ліве плече.
- авай тепер назад, - і, пінявши руку, ступив до Лісу.
- Не треба, он-де стежина, авай по-людськи, тут вже не далеко. Вони тих їхали стежиною, о велася поміж велетенських стовбурів ерев. У великому лісі було тихо і прохолоно. Ліс мовчав, але у тому мовчанні, вічувалась велика могутність і спокій вічноплинного життя, що не зважаючи ні на що, невпинно несло свою ріку в майбутнє.
- Раом з нею ми золаємо все, - тих промовила Наталка, пригорнувшись до Степанового плеча.

"Кріри" В. Чумаченко

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

28

Re: Поклик. Враження

Я люблю грозу, але не тоді коли, а до того, як міняється погода. всі починають бігати, дме вітер. Тобто міняються усталені звязки. Розберіться зцим. Свобода кажете.. Слідуйте тій свободі. Будь-яку подію чи людину чи шлях можна промоделювать через призму тої свободи. Тільки не помиліться. Я Висоцького кинув.В його піснях - все дуже деталізовано. І тоді входиш. Якщо щось кличе, треба максимально деталізовано розібратися з чим це пов'язано. Не завжди це може бути золотий шлях.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

29

Re: Поклик. Враження

а після характерства настає мамайство. не раджу.

Умеющий что-нибудь, да хоть что нибудь сделает. Характерство

30 Отредактировано Xvojda (03.11.2014 12:15)

Re: Поклик. Враження

Тепер зробіть от що. Пригадайте свій стан , коли вийшло щось. Коли ви вийшли переможцем в справі. Це можна побачити в "другому аспекті" ніби ви стали на ту силову лінію. Що таке "другий аспект"? Бачили картини експрісіоністів? Там така земля в різнокольорових мазках.  Таке наче в калейдоскопі все, втративши різкість Це і є другий аспект. Є силові лінії темні, є світлі. Коли ви згадуєте свій стан, який у вас був при поєднанні з силовою лінією, то ви знову з нею поєднуєтесь. Залишається лише підібрати свою поведінку, щоб вона відповідала силовій лінії:
1. Ви
-а) статура;
-б) дихання;
-в) хода;
-г) одяг.
2. Помешкання
-а) відносини з рідними;
-б) інтер'єр (підберіть такий дизайн, щоб він резонував з тим станом)
3. Подвір'я
-а) господарство (бізнес)
4. За парканом
- світргляд узагалі
Все це повинно бути узгоджено з тим станом.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

31

Re: Поклик. Враження

Що робити якщо нічого пригадати гарного не виходить. Більшість людей переможцями ніколи не були. Тобто ви ніколи не попадали в силову лінію. Ось тут знадобиться ваша уява. Якщо до цього ви не ставали в правду, це не означає, що вам не можна стати в неї. Хоча є рілігійні культи і багато чого іншого, коли ви самі собі не дозволяєте це зробити. Ось чого ота свобода, воля необхідна. Аое про те увечері.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

32

Re: Поклик. Враження

Ви вмієте їздити верхи? Пам'ятаєте в "Пропалій грамоті" хлопця що мчить степом? Відчуйте шаленство і захва, ви і ваш кінь з'єднуєтесь зі степом. Ви вчвал летите за небокрай, намаяючись розвести горизонти. Зверніть увагу на алюр свого коня: відчутям скеруйте коневі крок, щоб він ступав у силові лінії. Сила тварини збільшиться двічі. Мчіть далі. Швидше й швидше. Ви починаєте помічати, що довколишнє починає миготіти обабіч вас як калейдоскоп, все стало різнокольоровими лініями, свист вітру втискає в коня. Та все ж ви звертаєте увагу на небо - воно все в лініях, блакитних і синіх. Ви ловите одну з них і входите неї. Мигом ви злітаєте в небо і летите вітром. Кінь миттєво загубився десь внизу і перетворився на ледь помітну цятку. А ви наче розтягнуті на увесь степ, бачите все що де робиться і проноситеся крєвидами далі і далі. А ддалі перед вам став. Ви стрибаєте на нього й тримаєтеся на його поверхні. Спробуйте повибивати брзги води! Спробуйте поскобзатися, викрешуючи знову ж таки бризги води! Ви бачите над собою пухнасті хмари, сонце вже  пішло на спад. Поєднайтеся з вітром ще раз і вистрибніть на одну з хмар. Вловіть цей стан. Потім падаючи вниз пірніть у став і пливіть під водою. Спробуйте поєднатися з течією. Запам'ятайте й цей стан. Ви виходите з води. Перед вами Чорний ліс. Подейкують, що десь там був колись зимівник Сірка... Ступіть в тінь лісу й біжіть ним. Кожен ваш крок стає швидшим, але втоми нема зовсім. Навпаки, таке враження, що з кожним кроком ви стаєте сильнішим і сильнішим. А ви біжете все швидше і швидше. Кимсь чином ви знаєте наперед перешкоду, що постає на вашому шляху. Біжіть далі. Раптом перед вами виникає галявина. Сонце вже виглядає з дерев майже горизонтально , тому на галявині чітко видно межу тіні й сонця. Станьте на цей кордон. Тепер ніби горнучись в простирадло чи плащ увійдіть в тінь лісу й поєднайтесь з ним. І стійте. Стане трохи прохолодно. Нічого не простудитесь. Ви з подивом відмічаєте собі, що ви можете бачити й чути все що завгодно в тому лісі треба лише загострити на тому свою увагу. Ось там зозуля злетілаз гілки, а он де білка шарудить листям, але відбувається це дуже далеко. А он дивіться люди якісь схожі на американців, бо говорять англійською і з фотоапаратами приїхали фотополювати на Лісовика smile wink Щоправда лісовик знав про них ще до того як вони в ліс зайшли, що по його душу приїхали smile Запам'ята йте цей стан - це Покрова лісу

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

33

Re: Поклик. Враження

На землі ви чітко бачите межу між освітленою сонцем галявини і тіньової. Станьте на кордон обличчям до світлої. Попросіть туди за спину щоб вам дали шаблю. Хтось вкладе її у вашу руку. Зброя буде сяяти - вона поєднана зі Старою землею. Оскільки сама звідти. Але ви не думаєте про це, а стрибаєте на неї наче на скейтборд. Шабля понесе вас далі. Щоб не гепнутись з неї. Торкніться ногами її тіні ініщо не зможе відірвати її і вас. Можете навіть намалювати декілька фігур вищого пілотажу. Шабля несе вас над лісом світ за очі. Ви помічаєте лебединий клин попереду. Наблизтеся. Ви летите до сонця. Запам'ятайте стан польоту на шаблі. Ви зупиняєтесь на узліссі і просто лягаєте на землю. Заплющуєте очі і долонями торкаєтеся землі. Запам'ятайте цей стан. Це ваш звичайний стан.

Оці метаморфози станів і настроїв - Враження

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

34

Re: Поклик. Враження

Хто ппойшов цю "полосу развєдчіка" подивіться своїм вже характерницьким оком на людей довкола. Що ви можете сказати? Це ті самі люди. Ви їх бачите щодня. Багато щирого люду є. Говорять про національну ідею. Чи є за ними правда? Це риторичне питання.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

35 Отредактировано Xvojda (05.11.2014 11:09)

Re: Поклик. Враження

З нових ніхто не пройшов "полосу прєпятствій" smile , хтось до половини лише дійшов. ну, а ви кажете. Лише ви вирішуєте обраний ви чи ні, візьмуть вас чи ні. Саме ви говорите: "окей, з мене досить". Але Характерництво ось таке. Нічого складного. Розкрита книга. Агов, вороги, заходьте будьте добрі! З іншого боку мова не йде зробити з вас бездоганного характерника. Але є задача ознайомити. Бо якщо ви хоча б просто зрозумієте що це таке зсередини, то ви навіть не помітите, як ви при ході будете ногу ставити трохи не так, дихати не так. Ваше тіло отримавши враження саме буде закотитися в потрібну канавку. Ви станете іншим водночас. Без всяких нлп, медитацій та психотерапій. Боже, я один в один в свого учителя музики, який відчитував мене на сольфеджио!.. smile smile smile

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

36 Отредактировано svtmr (05.11.2014 12:47)

Re: Поклик. Враження

До 8 числа можливо все вирішиться, в найгіршому варіанті ніяка канавка не допоможе, хоча ... будеш в канавці заздрити мертвим smile
А в мене тут нема майбутнього і мені байдуже - Україна, люди, планета Земля, я дав вам трішки часу
Глупцу воздастся за понимание, а умному глупо не понять.
Вчора продивився свої фото, перед смертю матері так само і відпустив, тепер я розумію, що смерть для неї була подарунком...

Світломир

37

Re: Поклик. Враження

Світломире, ви що руки вирішили на себе накласти?

38

Re: Поклик. Враження

Бог в помощ

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

39

Re: Поклик. Враження

Я просто перехожу в режим спостерігача, тому -

спасіння потопаючих - діло рук самих потопаючих!

\\Жизнь непредсказуема, и в ней всякое может произойти, даже самое невероятное, то, что и представить себе не можешь. http://schambala.com.ua/index.php?nma=d … amp;idd=20  \\

Світломир

40

Re: Поклик. Враження

Jedem das seine...

Закон Природы -
      Он над всем Закон!

41

Re: Поклик. Враження

Як не складно бачити, Характерництво як явище існує в слідуванні правді можливого. Правда... Що це таке? Коли ми говоримо про правду з точки зору крірів, ми не говоримо про переносно-поетичний смисл. Ми говоримо саме про те що говоримо. Правда - це саме буття, яке можна бачити. Ми всі знаємо, що будинок можна збудувати на фундаменті. Його не можна збудувати якось ідеологічно чи абстрактно. Тому саме буття - є тим опертям, на яке має спиратись людина в житті. Ідеалістичне (картезіанське) сприйняття світу -має справу лише з моделлю світу. Це лише блок-схема, яка значно спрощує життя. Ні на яких ідеологіях, навіть самих благих і щирих не можна збудувати навіть будинок. З цього ми маємо головний гуманітарний конфлікт людини - гуманітарна людина значно випередила людину суспільну. Таким чином, людина, яка має тонку душу і філософський розум, якщо вона вирішить стати суспільно активною, то в неї є вибір - праві чи ліві в чарті Нолана. Але ця матриця , яка бере свої початки ще у феодальні часи, по суті є дуже примітивна. Бо жодна ідеологія в певних умовах діяти, а за інших бути згубною, але в суспільства не вистачає необхідної гнучкості в силу суспільної конкуренції. Таким чином з нашої точки зору, про які блага, правди і світла не говорили люди, якщо це лежить в сфері ідеологічного моделювання - це кривда. В тому числі такі вигадки як національні ідеї.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

42

Re: Поклик. Враження

В тому степу (під Диківкою wink) стоять дві зовні ідентичні людини. Одна пересічна людина, яку ми спостерігаємо на наших вулицях, друга - та, у якої під ногами силова лінія.
Ось дивіться, ми з вами визначили що ідеологія - це лише благе пожеланія, яке по суті є мертва модель, штамп чи шаблон, яким ми заповнюємо діри відсутності живого вічноплину життя (сприйняття якого виникає під час бігу у лісі). Тому якщо ви скажете цим людям, що треба підійти до лавки, біля якої стоїть ще один чоловік, то Людина суспільна просто підійде, а Людина природна піде до тої лавки якимсь дивним шляхом. Вона піде не прямо, а вона буде "йти за силою" - зовні це виглядатиме дивно - людина ходитиме якимсь візерунком, буде ходити колами, змійками аж поки дійде до вказаної лавки. Зовні (суспільно-споживацьки) - мета досягнута - люди дійшли до лавки. Але перша людина робила це з огляду поверхневого розуму і силу згубила, а інша стала потужнішою, бо йшла в поєднанні зі степом. Зі степом, а не з ідеєю чи моделлю степу.
  Тепер пустіть цих людей вперед за видноколо - через життя. Подивіться чим різнитиметься простір довкола цих людей. Тепер пустіть їх до смерті. Подивіться як буде вмирати пересічна людина, і людина яка йде по золотій лінії правди, яка й є тим на чму треба зважати свої вчинки за порадою крірів. Як вмирає крір? Це вирішення питання життя і смерті? Так - це вирішення питання життя і смерті. Правда. Подумайте про це. А краще не думайте, біжіть лісом, біжіть...

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

43

Re: Поклик. Враження

торкніться цього настрою

САДОК ВИШНЕВИЙ

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Семя вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

44

Re: Поклик. Враження

Лабиринт Амбера.

Лабиринт Амбера лежит в недрах
Колвира, за темной, обитой металлом
дверью. Добраться туда означает найти
тайный проход в коридоре внутри стен
замка. Оттуда путь ведет вниз по
спиральной лестнице огромной длины,
затем сквозь туннель к семи боковым
проходам. Наконец он поводит к
запертой двери.
Если проходишь эту дверь, то свет уже не
нужен. Свет исходит от Лабиринта. Он
выглядит как хитроумный узор ярких
сил, составленный в основном из кривых,
с несколькими прямыми линиями ближе
к середине. Вот как рассказывает Корвин:
"Он напомнил мне фантастически
сложные, неописуемые узоры, которые
иногда машинально рисуешь, водя пером
(или шариковой ручкой, так тоже
бывает) по бумаге". Лабиринт полностью
виден с наружи, но его приходится
завоевывать каждый раз.
Ближе к углу комнаты - начало. Идущий
ставит ногу на первую из
инкрустированных линий. Если пошел,
возврата не будет.
"Это тяжелое испытание, но в нем нет
ничего невозможного, иначе бы нас здесь
не было. иди очень медленно, и, главное,
не позволяй себе отвлечься. Не волнуйся,
когда с каждым твоим шагом будет
подниматься вверх сноп искр. Они не
причинят тебе вреда. Все время ты
будешь чувствовать слабый поток,
проходящий сквозь тебя, и чуть погодя
словно опьянеешь. Но держи себя в
руках, соберись, и главное - продолжай
идти! Не останавливайся, что бы ни
случилось, и не сворачивай с пути,
иначе ты будешь убит".
Так Рэндом наставлял Корвина. И хотя
Лабиринт, который он описывал,
Лабиринтом Рэмба, все Лабиринты,
кажется, воздействуют на идущего
одинаково.
С первым шагом нога очерчивается
голубыми (в некоторых случаях бело-
голубыми) искрами. Ощущается поток
энергии, текущей через тело, и вскоре
станет слышно потрескивание и
почувствуется сопротивление. После
первой кривой сопротивление
увеличивается. Это- Первая Вуаль.
Если путешественник ухитрится
уговорить себя пройти Первую Вуаль,
станет немного легче, по крайней мере на
какое-то время. Но вторая Вуаль труднее,
и к тому времени все существо идущего
будет, кажется, состоять только из воли.
Как перемещение по Отражениям и через
козыри Лабиринт требует огромного
усилия для сосредоточения и
концентрации внимания.
После Великой Кривой путь - настоящее
сражение. Лабиринт требует полнейшей
решительности, и идущий чувствует
свою смерть и возрождение фактически с
каждым шагом. Но если его воля
достаточно сильна, он, в конце концов,
пройдет и дойдет до Последней Вуали.
Затем он окажется в центре.
Из центра Лабиринта одно лишь желание
перенесет идущего в любое место,
которое он может мысленно представить
себе. Любое отражение, любое место в
любом отражении, даже в особую
комнату внутри Замка Амбера. Возможно
просто проследить его перемещение, но в
этом нет особенного смысла. Если по
какой-то причине идущий захочет
вернуться к началу Лабиринта, ему надо
лишь пожелать этого.
Человека, который успешно прошел
Лабиринт, называют "посвященным".
Посвященные обретают знания о
перемещении по Отражениям, и они
больше других сведущи в использовании
Козырей. Судя по всему, имеются и
другие возможности, но этого еще никто
не доказал.
Лабиринт контролирует Амбер, и таким
образом и все отражения, что еще не
подмял под себя Хаос. Из-за
существования Лабиринта Хаос
пребывает в страхе.

«Хроники Амбера» Р. Желлязны

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

45

Re: Поклик. Враження

Ці асоціації будуть нам необхідні. Так ми краще розуміємо про що йде мова. Ну, що?.. Сподіваюсь що вам хоч трішки стає зрозуміліше. Як постати на ту силову лінію? Станьте де ви знаходитесь. Приміром знаходитесь у вже знайомому вам степу. Уявляєте у себе під ногами векторне поле накшталт рози вітрів. Вам пропонується зробити крок. Куди ви не знаєте, але подумки ви по годинниковій стрілці прочесуєте те векторне поле. І якийсь напрямок пружно сполохне таким жовтим сяйвом - ото ваша правда - туди робите крок. Стали. Відмідьте свої враження і відчуття. На що це схоже? Чи були в вашому житті схожі переживання. Далі, знову імітуєте векторне поле і знову робите крок. Знову прислухаєтесь до себе. І знову, і знову. Якщо ви будете робити цю вправу вірно, то на якомусь етапі ви самі засвітитесь тим золотавим світлом і над вами розгорнеться те пружне поле. Це і є той настрій "Садок вишневий коло хати" Шевченка.
  Але це ще не все. Це можна сказати наша хода. Тепер - дихання. У небі теж є силові лінії. Їх багато. Є блакитні, є сині. Ви коли вдихаєте спробуйте поєднатися з силовим потоком вітру. Тільке не смерчу, а легесенького потоку повітря. Поєднайте це з вашою ходою по силовій лінії. У вас тепер дві роботи - тримати векторне поле і ловити потік повітря. Відмічайте собі ваші враження і відчуття. Що змінилося, може спогади якісь. Може щось таке було колись в житті.
Ну от вам код
http://tulchyn-rada.org.ua/data/photomanager/1635089751_small.jpg

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

46 Отредактировано Xvojda (08.11.2014 12:30)

Re: Поклик. Враження

Цей настрій, я вам допому, - щастя. Що таке щастя і чи можливе воно? Щастя - це стан відчуття доречності себе до подійного поля життя. Коли ви відчуваєте себе невід'ємною частиною цілого. Коли вже не треба бігти і боротися, судорожно шось вигадувати. Поклик того щастя виникає в людині коли вона йде силовими лініями. Саме цей стан є протилежним тому в якому вимушена жити людина полишена лише на саму себе. І суіцидальні настрої і дипресії мов'язані з тим, що людина не ходить дорогами сили й згубила дотик до цілого, а разом і свою доречність до життя. Саме тут людина починає шукати. Що вона шукає? Чого прийшов, - перше питання яке задавали своїм учням. І дійсно. Чого ж ми всі шукаємо і чого ми чекаємо на цій землі? Мене питають, як характерники боряться з ЧСВ і ОВД? А як? Та ніяк! Ходять дорогами сили і таких проблем не виникає. Всі негативні емоції, пиха, агресія - все це результат внутрішнього спустошення людини, яка відірвалася від цілого. Все зло звідси. Другого нема. Повірте мені, я трохи в цьому розбираюся. Є? Є.
   Тепер якщо ви йдете десь у похід і вам треба поставити табір (мангал) то ви вже знаєте що ставити його треба в силовому полі. І тоді їжа буде смачна і гарний настрій у товариства. А як поставите на пустці, то шашлик виявиться не смачним))) Легко і весело жити поряд з силою. Легка вдача стає єством такої людини. Людини, яка сама стає вписаним елементом тих силових ліній, які зображені в етнічній культурі на рушниках та сорочках. Навіть на крашанках. Коли людина наносила візерунок на крашанку вона так само поєднувалася з природніми силовими полями, але там вона вже наврочувала, програмувала події так як ій було треба. Так сама ткаля, яка ткала веретено поступово входила в той калейдоскопічний  стан, де подійне поле вона сприймала силовими нитками. Спробуйте дослідить культуру ткацтва. Там у Саннікової є. Правда оскільки вона не баче, то там багато горя від ума. Але ви можете використати матеріал і подивитися своїм вже характерницьким оком. Ьо кожна нитка - то силова лінія.  Також рекомендую атласи Відейка з фотографіями Трипілської культури. Там ви знайдете багато ключових форм, знаків та силових візерунків. Трипілля - це цілісна магічна культура і тепер вона стає відкритою книгою для вас. Вся трипільська культура розрихтована тими силовими лініями. Що треба робити в житті? Як треба жити? Нічого не треба робити. Не сходити з силової лінії. Бо та золотиста лінія дуже схожа на ваш шлях судженої родової долі.
http://1.bp.blogspot.com/-jF35ZERYNRA/U-Cg-EqMQAI/AAAAAAAAcxA/1lLzWZDSB_I/s280/DSC_7025.JPG

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

47

Re: Поклик. Враження

Нова Каховка
https://pp.vk.me/c625717/v625717853/969b/UEtgCKlKGOs.jpg

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

48 Отредактировано Аркаим (08.11.2014 17:22)

Re: Поклик. Враження

Xvojda пишет:

Лабиринт Амбера.

Лабиринт Амбера лежит в недрах
Колвира, за темной, обитой металлом
дверью. Добраться туда означает найти
тайный проход в коридоре внутри стен
замка. Оттуда путь ведет вниз по
спиральной лестнице огромной длины,
затем сквозь туннель к семи боковым
проходам. Наконец он поводит к
запертой двери.
Если проходишь эту дверь, то свет уже не
нужен. Свет исходит от Лабиринта. Он
выглядит как хитроумный узор ярких
сил, составленный в основном из кривых,
с несколькими прямыми линиями ближе
к середине. Вот как рассказывает Корвин:
"Он напомнил мне фантастически
сложные, неописуемые узоры, которые
иногда машинально рисуешь, водя пером
(или шариковой ручкой, так тоже
бывает) по бумаге". Лабиринт полностью
виден с наружи, но его приходится
завоевывать каждый раз.
Ближе к углу комнаты - начало. Идущий
ставит ногу на первую из
инкрустированных линий. Если пошел,
возврата не будет.
"Это тяжелое испытание, но в нем нет
ничего невозможного, иначе бы нас здесь
не было. иди очень медленно, и, главное,
не позволяй себе отвлечься. Не волнуйся,
когда с каждым твоим шагом будет
подниматься вверх сноп искр. Они не
причинят тебе вреда. Все время ты
будешь чувствовать слабый поток,
проходящий сквозь тебя, и чуть погодя
словно опьянеешь. Но держи себя в
руках, соберись, и главное - продолжай
идти! Не останавливайся, что бы ни
случилось, и не сворачивай с пути,
иначе ты будешь убит".
Так Рэндом наставлял Корвина. И хотя
Лабиринт, который он описывал,
Лабиринтом Рэмба, все Лабиринты,
кажется, воздействуют на идущего
одинаково.
С первым шагом нога очерчивается
голубыми (в некоторых случаях бело-
голубыми) искрами. Ощущается поток
энергии, текущей через тело, и вскоре
станет слышно потрескивание и
почувствуется сопротивление. После
первой кривой сопротивление
увеличивается. Это- Первая Вуаль.
Если путешественник ухитрится
уговорить себя пройти Первую Вуаль,
станет немного легче, по крайней мере на
какое-то время. Но вторая Вуаль труднее,
и к тому времени все существо идущего
будет, кажется, состоять только из воли.
Как перемещение по Отражениям и через
козыри Лабиринт требует огромного
усилия для сосредоточения и
концентрации внимания.
После Великой Кривой путь - настоящее
сражение. Лабиринт требует полнейшей
решительности, и идущий чувствует
свою смерть и возрождение фактически с
каждым шагом. Но если его воля
достаточно сильна, он, в конце концов,
пройдет и дойдет до Последней Вуали.
Затем он окажется в центре.
Из центра Лабиринта одно лишь желание
перенесет идущего в любое место,
которое он может мысленно представить
себе. Любое отражение, любое место в
любом отражении, даже в особую
комнату внутри Замка Амбера. Возможно
просто проследить его перемещение, но в
этом нет особенного смысла. Если по
какой-то причине идущий захочет
вернуться к началу Лабиринта, ему надо
лишь пожелать этого.
Человека, который успешно прошел
Лабиринт, называют "посвященным".
Посвященные обретают знания о
перемещении по Отражениям, и они
больше других сведущи в использовании
Козырей. Судя по всему, имеются и
другие возможности, но этого еще никто
не доказал.
Лабиринт контролирует Амбер, и таким
образом и все отражения, что еще не
подмял под себя Хаос. Из-за
существования Лабиринта Хаос
пребывает в страхе.

«Хроники Амбера» Р. Желлязны

О-о-о! Мій улюблений Амбер! Та книга писалася, мабуть, в особливому стані. Принаймні, в присутні там образи зашито багато знань. Не даремно ж і досі - при усіх можливостях Голлівуда - не можуть зняти жодної версії "Хронік Амбера". Але читач у своїй уяві і сам дуже добре промальовує сяючі Вуалі  Лабіринта і - при гарній уяві - таки накриває )))

Даруйте, що не по темі.
По темі - читаю!

49

Re: Поклик. Враження

я нмагаюсь використвувати асоціації, які ви читали чи бачили. Зрештою ходять люди і дихають постійно. І якщо це робити вірно, то накопичити силу можна дуже велику. Навіть в себе в хаті. Якщо бардак, лінь і ви вже потопаєте в суєтах суєт, то просто станьте (це вже подвиг smile) і вдихніть силовими лініями вітру. Він видме вам з хати всі негаразди. Ви можете навіть тим силам навести лад в вашому помешканні. І вони вам покажуть. Щось треба викинуть на смітник аже років як з 10, щось пересунуть, куди що покласти. А краще поєднайтеся з силою і з вітром прибирайте помешкання. Особливо господиням це може стати в пригоді. Чоловіки оцінять! Лінь як рукою зніме.

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

50

Re: Поклик. Враження

поклик це відгук на виклик
коли виклик стає запрошенням
використати можливості
використані можливості через подоланий страх ведуть до здивування або страху
страх веде до церкви й все на цьому
здивування тягне цікавість
остання призводить до пошуку навчання
а в навчанні весело, коли не моторошно

Умеющий что-нибудь, да хоть что нибудь сделает. Характерство