1 Отредактировано Святослав (31.10.2014 13:17)

Тема: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c606417/v606417255/8f23/BNGBtbLptoI.jpg
Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)


==========================================
==========================================

https://pp.vk.me/c540104/c619918/v619918265/216ee/aKx1CBRmvHU.jpg

Замовляння ( жіночий Спас)

Хай ворожа стріла
Не торкнеться до твого крила.
Хай пекельна імла
Спопелить всі напасті дотла.
Хай пекучі вогні
Не зачеплять твоєї броні.
Хай в ворожій стерні
Збережуть тебе зорі ясні.
Хай північні вітри
Не розірвуть твої прапори.
Хай глибокі яри
Від нещастя зуміють укрить.
Хай твоя тятива
Всі недолі умить розбива.
Хай прадавні слова
Знову в скрутні часи ожива.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

2 Отредактировано Святослав (22.10.2014 17:11)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c623630/v623630682/57d0/XyECeTQYgZI.jpg

Мандрівка в один кінець
(характерницький Спас)

Ще ніч не опустилась на алею.
Вже вечір кілька кроків вдаль зробив.
І подих вітру, сплетений з землею,
Дощем осіннім темний парк зросив.

На шмаття душу роздирає відчай.
Довкола тільки туга і пітьма.
Здається, що так буде цілу вічність.
Межа. І більше виходу нема.

Вже байдуже чи жити, чи померти.
Єдиний вибір довжиною в крок.
Одне вагання від життя до смерті.
Одна мандрівка з пекла до зірок.

Залишивши позаду люте горе,
Брехливі, надокучливі слова,
Байдужість днів і поле неозоре,
Де всі печалі й смутки ожива -

Іду вперед, туди, де лютий вітер,
Де непроглядні димчасті дощі...
Алеєю карбую шлях до світла,
Щоб з кожним кроком легшало душі.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

3

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Сильно, як на юність!

4 Отредактировано Святослав (22.10.2014 18:11)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c540104/c624423/v624423682/188b/sWDaLvxvPG4.jpg

Я сидів попід дубом, міняючи в сутінках вечір.
Сиве небо дзвеніло, вогонь ледве-ледве жеврів.
І печаль, мов хустина, обтяжила втомлені плечі,
Оголивши всю душу на спомин нещадних вітрів.

Скільки можу всього. Скільки можу, а ще більше мушу.
Але ж я не просив, взагалі ні про що не просив.
Втома й туга до болю роздерли гартовану душу.
Так, що сльози сховались в маленьких краплинах роси.

Я ішов без вагань, без даремно ухвалених рішень,
Не винив, не корив у поразках натомлений світ.
Хай від цього мені ані краще не стало, ні гірше...
Та чи треба спиняти колись розпочатий політ?

Я сидів попід дубом, міняючи в сутінках вечір.
І поради просив, так що голос зривався на крик.
Я від себе самого шукав порятунку і втечі...
Не тікай - не втечеш... - шепотіли кошлаті вітри.

Відмете зайве час. Вічність лихо розітре у попіл.
І заграє з журбою покинута скрипка німа.
Сонце ніч розіб'є, і до неба підніметься сокіл.
Не тікай - не втечеш... Безнадійного шляху нема...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c624823/v624823682/22e8/TCyUkqAbz-Y.jpg
https://pp.vk.me/c624823/v624823682/22e4/T0VukpyEayc.jpg https://pp.vk.me/c624823/v624823682/22f8/Z9jEi92uqLI.jpg

Чаклуй, чаклуй... А що нам ще робити?
Чи світ такий, чи доля в нас така...
Для подиху невистиглого жита,
Для спогаду осіннього листка.

Чаклуй, чаклуй... На сизі небокраї,
На вільну, нерозхристану землю.
Щоб журавлино-лелечині зграї
Тримали мир і спокій у краю.

Чаклуй, чаклуй... На радісну годину,
Для змаху соколиного крила.
Щоб в будь-яку лиху, похмуру днину
Твоя земля боролася, жила.

Чаклуй, чаклуй... Тримай собою простір.
Змирись нарешті - вибору нема.
Ніхто не змусить, навіть не попросить.
Все просто: ти підеш - прийде пітьма...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c608324/v608324265/6e69/ISep3e3dpS4.jpg

Я більше не прошу у Бога сили,
І так удосталь він мені надав.
А як згадаю скільки я просила
На тисячі легких буденних справ.
Питається, навіщо, бач, навіщо?
Він сили дав, щоб я дійшла сама,
Щоб довела собі, що я не з гірших,
І щоб не витрачала їх дарма.
Проблем без рішень зовсім не буває,
Не раз, не два, не три вже довели:
Можливо, де не треба їх шукають,
Можливо, ще і досі не знайшли.
А люди все не вірять в те, що здатні,
Враз самотужки досягти мети,
І просять в Бога сили і удачі,
Як треба віру в себе віднайти.
І я просила, скільки я просила,
Багато чого, майже все підряд:
Могутності, удачі, слави, сили,
Які допомогли б мені навряд.
Та, врешті-решт, усе ж дійшло до мене,
Що саме треба у житті просить:
Просити треба тільки нездійсненне,
Бо інше все ти здатен сам зробить.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

7 Отредактировано Святослав (22.10.2014 20:48)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

сьогоднішній твір

https://pp.vk.me/c625431/v625431682/6f1b/gsOTpLEKG-A.jpg

Над краєм розноситься спів солов'я.
Вслухайся в печальні слова.
Ця пісня надії і смутку - твоя.
Ця мова... Ця мова - жива.

Як дума, проспівана голосом рік,
Словами осінніх дощів.
Вкарбована в серце назавжди, навік,
Торкаюча струни душі.

Щось вітер надвечір шепоче в блакить.
Тріпочуться крони осик.
І тиша в повітрі ледь чутно дзвенить
В маленьких краплинах роси.

Це слово волошок у житніх полях.
Це слово зимових снігів.
Тернистий, єдиний непройдений шлях.
І гомін далеких віків.

Розпалюй у серці гарячий вогонь.
Вслухайся у вічні слова.
Це мова землі і народу твого.
Ця мова... Ця мова - жива.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

8

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Скажу так: те, що я писала у свої 15-16 в порівнянні з віршами Доці - суцільна графомань.  roll smile smile

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c540104/c618230/v618230682/19657/aDq-qnanDso.jpg

- Люди! Люди! - не почули, зовсім не почули...
Наче голосно кричала, а усе в нікуди.
Наче щирості просила, та чого заради?
Тут нікому нема діла. Тут всі хочуть влади.

Відвертались, проклинали, довго проклинали...
Ще й каміння назбирали, в спину покидали.
І сміялись, так сміялись, наче то не вперше...
Може й справді? Ні, не вірю... Та кому ж я брешу!

Вже не вперше й не востаннє! Отака натура...
Скаже слово хтось правдиве, а його - затуркать
І забити, й закидати, у багно вгатити.
Все зробити, тільки б, Боже, правди не відкрити.

Наче вівці, наче стадо - соромно так жити...
А їм що? - А їм так добре - очі заліпити.
Наче мають власну думку, та її не мають -
Врешті-решт самі від себе все життя тікають.

Ех, тікайте-затікайтесь, а мені байдуже...
Я - не з вами, я - не ваша, не в вашому крузі.
Я погоджусь - не безгрішна. Маю темні вади,
Та я вмію їх побачить, вмію визнавати!

Що, прокинулися? Боже, чи хоч щось збагнули?
Ще скажіть, що помінялась ваша ця натура.
Совість є? Почать спочатку? Все лихе забути?
Кайтесь, кайтесь, та що з того... З вас не буде люди...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c540104/c618229/v618229682/d83e/ssbeTB5tZQs.jpg
(місяць в Купальську ніч)


Вже зорі у небі пірнули в блакить,
Усі засинають, лиш явір шумить.
Змінилась невзнанно старенька земля,
Лиш вітер той самий пилюку кружля.
Давай поговорим тихенько про щось:
Як людям на білому світі жилось,
І як за Дунаєм співав соловей
Під звуки і іскри схрещених мечей.
Про час, як стрічали останні жнива,
Про те, що не згинула думка жива.
Чия була правда - твоя чи моя,
Чи варто за неї до смерті стоять.
Давай пригадаємо все, що було,
Усе, що на місці ристалищ зросло.
Як ми захищали калиновий цвіт,
За втратами гірко ридали навзрид,
Ішли без вагань, до кінця, до мети,
Хотіли свободу у тернах знайти.
Скажи мені, друже, не марним був шлях,
Чи буде чутна хоч луна у віках?
Звільнились нарешті від пут і кайдан?
І хто задля цього останнє віддав?
Змінилося вдома на краще хоч щось?
Чи правда брехлива, як тут повелось?
Скажи, чи минула у душах зима?
Скажи ж мені, друже, чи все не дарма?

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

сьогоднішній твір

https://pp.vk.me/c624022/v624022682/8872/y90D8GkYJ-0.jpg

Ось та межа, коли падає небо -
Вічний супутник бурхливих століть –
Наче блискучі сріблясті монети,
Сіє маленькими скельцями світ.

Лиш залишилась самотня пригоршня
Дикого болю в дрижачих руках,
Вічна байдужість, розхристана осінь,
Сіра печаль у сталевих очах.

З тріском зірвалась остання надія
Дзвоном крилатим луни кришталю,
Сцена несправжня, нездійснена дія –
Десь недомовлене слово «люблю».

Небо розбите упустить краплини –
Сльози вчорашніх забутих дощів…
Далі немає прямої стежини –
Далі лиш смерть – перехрестя шляхів.

Хочеться жити, ще й так відчайдушно.
Просто, без зайвих великих причин.
Тільки, щоб осінь листочки в калюжах
Не заміняла порожнім нічим.

Щоб у обійми туманного ранку
Кинутись з ґвалтом німих запитань.
Крізь незалатану темну фіранку
Бачити заклики справжніх повстань.

Небо збираючи мовчки по крихтам,
Клаптик до клаптику тіні душі.
Біль і зневіра закручені в вітер,
Сонячні краплі в бузку й спориші.

Подих за подихом, погляд безхмарний
Крізь всі віки й роздоріжжя своє.
Інколи нам усе втратити варто,
Щоб зрозуміти, що в нас іще є.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c608827/v608827682/10064/1UrGR4_I8vU.jpg

І слів не підбереш, аби кричать…
Вони усі якісь чужі, холодні.
Зчепити зуби міцно і мовчать -
Вже сил не вистачає… та і годі.

Урвавсь терпець від злигоднів і зрад.
Їх самотужки важко подолати.
Проте на бій із ними раз у раз
Стаєш, бо ти по-іншому не здатен...

І часом вже не вистачає сил,
Для того щоб піднятися і далі
Іти вперед, нічого не просить:
Ні допомоги, ні дурних медалей...

А ти ідеш, а ти таки ідеш,
Щоразу всім доводячи, що вартий.
Тримайся! - І тоді не пропадеш,
Хоча, можливо, буде дуже важко.

Бо навіть листопадові дощі,
Північний вітер, дикі завірюхи,
Не зможуть зіпсувать тобі душі,
Зламать твого нескореного духу...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

13 Отредактировано Святослав (31.10.2014 10:10)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c619419/v619419255/1a4e9/oviYlwxUM6c.jpg
https://pp.vk.me/c619419/v619419255/1a4da/hBJ0JWq6AzY.jpghttps://pp.vk.me/c619419/v619419255/1a4e1/Y5nbYn9Urlg.jpghttps://pp.vk.me/c617725/v617725265/26b24/3OECUsc6T_w.jpg

Найбільше чаклунство з'явилось у вирі століть.
Йому не потрібно гучного несправжнього слова.
Безжалісний вітер думками стирає граніт,
Щоб з пилу і попелу знов відродилась основа.

Найбільше чаклунство сховалось в мовчанні віків.
Бо голос не зможе довести, що правда єдина.
Це значно старіше від перших думок і віршів,
Це значно давніше від всього, що знає людина.

Найбільше чаклунство в німому переспіві рік.
Загубиться слово - та суті його не згубити.
І часом мовчання світ чує не гірше за крик,
Захований в спогадах вічного теплого літа.

Найбільше чаклунство у тиші дзвінких голосів,
В буденних речах, що ніяк не опишеш словами:
У темряві ночі, у першій ранковій росі,
У сонці, що сходило й буде сходити віками.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

14

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Святослав пишет:

на збірку ... назбиралося вже... не все як  характерницький спосіб, але все по суті речей

по характерніцтву - замовляйте що описати, вірш буде. може не відразу, але буде

Поклик

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Xvojda пишет:

Поклик

добре

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

16 Отредактировано Святослав (31.10.2014 13:10)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

сьогоднішнє

https://pp.vk.me/c617726/v617726255/21537/1-5b_wdvclQ.jpg
https://pp.vk.me/c617726/v617726255/2153d/R-fTlY2deRU.jpghttps://pp.vk.me/c617726/v617726255/21544/bC0uUYnMxMo.jpghttps://pp.vk.me/c617726/v617726255/2154b/PEhSXmsBetc.jpg

Ми трохи інші, ти знаєш. Ти знаєш цей світ.
Нам чи тікати, чи просто стояти до смерті...
В наших серцях було стільки слідів від чобіт -
Ми ж все одно залишались до болю відверті.

Скільки разів починали війну від нудьги -
Стільки разів вигравали в шаленого світу.
Він пробачав, ну а ми повертали борги,
Дужче за інших хотіли по-справжньому жити.

З шаллю на плечах в досвітню сріблясті імлу
Ми крокували самотньо без страху й печалі.
Спогад лихий без вагань обертали в золу -
В душах безмежно хотіли, щоб нас тут чекали.

Сполохом крил зграї диких нічних кажанів
В небо злітали, десь гублячи серця удари.
В тиші зруйнованих капищ наш голос дзвенів
Запахом осені стелячи стежку у далі.

В тяжкій борні ми створили надійніший щит,
Меч нагострили ковальнями власного смутку.
В вирі сталевих потертих думками століть
Ми так хотіли, щоб нас взагалі не забули.

З осені в зиму пірнули без зайвих зусиль...
Та залишили на спомин пригоршню усмішок.
Навіть якщо ми загубимось в гребенях хвиль -
Світ не загине... Та більше не буде колишнім...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

17

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

хай не спішить

Побачити означає повірити, але існує й більш давній вислів - повірити означає побачити © Характерники, Січ.

18

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Публікуйте не лише тут. несіть в масси!

"Соседство с галактикой Кин-дза-дза - наша беда.."

19

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Є не тільки тут... і в соцмережах і в Клубі поезії

www.характерництво-спас.укр
Ругающие  гневно  встречный  ветер
Словами  грязными,  должны  все  время  помнить,
Что  сказанное  к  ним  опять  вернется.

20

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

дякую

"Соседство с галактикой Кин-дза-дза - наша беда.."

21

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

кста, фесбук и твиттер... ваще ноль реакции на данные произведения, что есть оч странно и пидозрило

Умеющий что-нибудь, да хоть что нибудь сделает. Характерство

22

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Скоріше за все вони погано проіндексовані на український сегмент... тому і реакція відповідна.

www.характерництво-спас.укр
Ругающие  гневно  встречный  ветер
Словами  грязными,  должны  все  время  помнить,
Что  сказанное  к  ним  опять  вернется.

23

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

zяк показали останні вибори, фейсбук - то ще не все суспільство, а лише один його пласт.

"Соседство с галактикой Кин-дза-дза - наша беда.."

24

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Вітре, хай доця реєструється на багатьох сайтах.
Чим більше вона поширюватиме свої вірші, тим більше у неї шансів знайти свого читача. І його любов. Зараз, в часи інтернет-доступності усякої літератури, читач примхливий та ще й лінивий. Можна видати книгу та не маючи аудиторії, буде важко її поширювати. Узагалі в сучасній Україні поетів не вельми шанують. Нав"язують нам безкультур"я, грубо кажучи...
А інтернет як-не-як - альтернативний варіант бути почутим.

25 Отредактировано Святослав (04.11.2014 12:26)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Xvojda пишет:
Святослав пишет:

на збірку ... назбиралося вже... не все як  характерницький спосіб, але все по суті речей

по характерніцтву - замовляйте що описати, вірш буде. може не відразу, але буде

Поклик

https://pp.vk.me/c622528/v622528265/962d/zSbufQfF16Q.jpg
https://pp.vk.me/c625425/v625425255/6e15/0U1sZn5ojk0.jpghttps://pp.vk.me/c625425/v625425255/6e1b/tYfGuux3ZlI.jpghttps://pp.vk.me/c625425/v625425255/6e21/KGNBLwfQ4TQ.jpghttps://pp.vk.me/c625425/v625425255/6e29/UFNLs8tEOvU.jpg

Поклик
(характерницький Спас)

Чуєш? З темних віків голос тисячі лір
Вистилає дорогу у даль.
Він злітає із прірв до безпам'ятства гір
І дзвенить, мов розбитий кришталь.

Ця луна від зірок, із глибинок душі
Все штовхає, все тягне вперед.
І хай бігти по лезу найтонших ножів -
Поклик світу у тиші не вмре.

Крізь палаюче сонце і холод очей,
Крізь пітьму, за якою ніщо.
Не знаходячи в людях реальних людей,
Ти за покликом мусив - ішов.

От стоїш на вершині між диких надій.
Серце знов пропускає удар.
Неможливо, але в перехрестях стихій
Ти пірнаєш у роздуми хмар.

Світ з полегшенням скаже: Нарешті знайшов!
Шлях тернистий крізь три висоти...
Не злякався, не втік, а почув і пройшов -
Отже треба його берегти.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ