26

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Дуже сильно.

27

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

погоджуюсь

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c625621/v625621255/74e5/FjhESo3U5ZA.jpg
https://pp.vk.me/c625621/v625621255/74f4/XqhXxP9zpEc.jpg

Маревом з попелу вкрите сузір'я роси,
Привидом битв у повітрі – мечів передзвони...
Духи безсмертних прямують в новітні часи
Безліччю справ, навіть попри тяжкі перепони.

Вершником чорним крізь морок безладних ночей
Думкою, піснею світу шляхи прокладати.
Небо творити за прикладом власних очей,
Місячним сяйвом звивати потрощені лати.

Тінню крилатою в сутінках вічних іти,
Поглядом сизим у душах знаходити світло.
Тихим дощем досягати своєї мети,
З прірви злітати у хмари, народжені вітром.

У безголоссі, де плачуть тополі німі,
Шлях до мети указати своїм смолоскипом.
Наперекір споконвічній жахливій пітьмі
Всіх, хто потрібен, світами збирати по крихтам.

Ті, що ховають за масками підлі думки,
Хто свою душу готовий продати власноруч –
Марно шукати для власної втечі стежки –
Стукіт копит по бруківці лунає вже поруч.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

29 Отредактировано Святослав (19.11.2014 10:08)

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c623317/v623317255/8c1d/90nu4KHKFlM.jpg

https://pp.vk.me/c623317/v623317255/8c2a/rkFTpcOTUtI.jpghttps://pp.vk.me/c623317/v623317255/8c31/4xMic1ZAkK8.jpg

Ми нащадки богів. Крізь буденностей сірі печаті
Дикий вітер крилом розсікає скляну височінь.
Коли в душах пустили коріння жорстокі печалі,
Ми без остраху й сумніву тихо ступили у тінь.
Ми, нащадки богів, пробудили цей світ солов'ями,
Запалили світанки своїм незгасимим вогнем.
Коли прірви бездонні у нас простяглись за плечами,
Не змінили мети попри серця пронизливий щем.
Ми - нащадки богів! Ми цей світ зігрівали в долонях,
Не згубили душі в круговерті зі зрад і брехні.
Щоб колись на щербате, побите дощем підвіконня
Прилетіли чарівні, написані нами ж пісні.
Ми нащадки богів... В хуртовинах осінніх туманів
Залишили свій подих і спогад минулих століть.
Між розхристаних круч і забутих гірських перевалів
Не давали багаттю душі в сизий попіл зотліть.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c621216/v621216265/5b77/7-IUtJzUoDg.jpghttps://pp.vk.me/c621216/v621216830/6082/k1OMjtSR4Ns.jpg

Зима огорнула морозним, печальним крилом,
Закралась у серце, посріблила тугою очі.
Стираючи в попіл останнє можливе тепло,
Тягнула у темні, журбою розписані ночі.

Рясним зорепадом спустились на землю сніги.
На втомлене поле і добрі, розчулені душі.
Неначе довести - не вистачить людям снаги
Під товщею льоду в серцях розтопити байдужість.

Лиха хуртовина скликала в обійми свої,
Замети розкинулись, слово сховавши від світу.
А десь, де ранковий серпанок надіями тлів,
Тужливо бриніла краплина забутого світла.

Палало багаття на тлі крижаних завірюх,
На схилах старого, сповитого думами лісу.
І ніч наступала, і вітер холодний не вщух,
Жевріючим вогником грілась покинута пісня.

Крізь долі несправжні, крізь постаті вічного зла,
Зв'язавши в один оберемок минуле й майбутнє,
Всю пам'ять і правду, і славу крізь ніч пронесла,
Довівши, що нас в цьому світі не може не бути.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c619930/v619930255/169e1/npRj1j5x1Lw.jpghttps://pp.vk.me/c619930/v619930255/169e8/SC88HAEDAGU.jpg

Прокинулись якось дорослими,
Й великого вічного простору
Для нас несподівано стало
Так мало, так мало, так мало...

На слові чужому зациклені,
Ув'язнені дивними цифрами,
В словах заховавши печалі,
Ми душі свої витрачали.

Пірнали в світи понад хмарами,
Безглуздо змагались з примарами,
В пустому, не світлому ділі
Шукали неправильні цілі.

Яка б не настала година
Ми бігли кудись без упину...
Буденність тягнула у вири:
Здобутки-медалі-кумири...

Коли ж подивились у дзеркало,
Із суттю до болю роздертою,
В глибинах себе відшукали
Так мало, так мало, так мало...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c621128/v621128255/629e/ByF2h8b778A.jpg

Крізь декади сторіч пронесли у серцях свою мову.
І свій дух не згубили під товщами зоряних літ.
Тільки б мати дитині співала вночі колискову.
Тільки б сяяли зорі в глибокій небесній імлі.

Крізь відлуння гармат, крізь загарбників диких і грізних,
Найжорсткіших тиранів, печаль, біль і смуток пройшли.
Зберегли щирі душі, непсовані совість і гідність.
І лишились живими, хай як би там нас не кляли.

Та іще не прийшла ані тиша жадана, ні спокій.
Знов стоїть на порозі нещадна жорстока війна.
Знов в блакиті над полем кружляє зажурений сокіл -
За свободу завжди непомірно висока ціна.

Ми і так забагато терпіли тортури і рани
Аби здатися зараз, розбивши колючі терни.
Краще вмерти в борні, аніж волю скувати в кайдани.
Мир не тільки тоді, коли просто немає війни.

Крізь декади сторіч пронесли у серцях свою мову.
Але скільки судилось зазнати нам болісних втрат?
Мир настане тоді, як вінчає війну перемога.
А все інше це просто перелік поразок і зрад.

Мир - це тільки тоді, коли впевненість гордість і сила
Відіб'є ворогам навіть думку про намір війни.
І ніхто не примусить покірно складати нас крила -
України своєї ми вірні дочки і сини.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c621128/v621128255/692e/2983MXbEWYQ.jpg

Колись я була геть маленька, а Всесвіт - безмежно великий,
Світилися крихітні зорі мереживом срібним вгорі.
Довкола сплітались в єдине широкого простору ріки,
Гойдаючи світлу колиску, співав мені Вітер пісні.

Сузір'я молочних туманів, незвідані темні стежини
Вели за собою далеко, крізь товщу прожитих віків.
Тополі при самій дорозі, і рідна старенька хатина
Вливались в живу колискову до цього нечуваних слів.

Мільйони забутих історій лунали й бентежили душу,
Що рвалась до бою за правду крізь довгі тернисті шляхи.
Щоб з прірв, з забуття, з трясовиння людей витягати на сушу,
Щоб мальвами квітла домівка і в небі кружляли птахи.

Займеться багряний світанок, із пилу складеться дорога,
Напну предковічні вітрила, окинувши поглядом даль.
А Вітер ступатиме поряд, бо кожна моя перемога -
Це також його перемога, це наша усмішка й печаль.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

34

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

Молодець (Вітер також)! Боюсь наврочити, та здається мені, що на неї чекає у майбутньому добрий урожай на цій ниві. Принаймні, мені досі не траплялися  такі юні, але з таким високим володінням Словом... Я захоплена!

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c624317/v624317265/12bbf/gRhu2GTQvHA.jpg

Я занадто любила людей,
Попри майже смертельні провини,
Хоч давно усвідомить повинна -
Це найгірша з поганих ідей.

Знов і знов неприборканий жаль,
Знов і знов люди ждуть допомоги.
Я ж, забувши усі застороги,
З їхніх душ забирала печаль.

Суть кришилась у зоряний пил.
Віддавала себе без остачі,
Та для них це нічого не значить -
Замість серця зростили ковил.

Пробачала мільйони речей.
Стільки зрад і брехні пробачала,
Тільки змоги змінити не мала
Я жорстокості їхніх очей.

Я занадто любила людей.
Якщо досі вам це не знайомо,
То, будь ласка, повірте на слово -
Це найгірша з поганих ідей.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c621129/v621129255/a09c/WUE4lCHGOvI.jpg

Сплелись в єдиний вірний шлях добро і зло.
Прийняти все що буде, є і що було.
Із світлом поруч робить крок крилата тінь.
Життя - це зліт в палку блакить і біль падінь,

Це дзвін від тисячі мовчань і шепіт слів.
Дорога зіткана з світань і вечорів,
Сповита мороком ночей і сяйвом дня,
Де правда в кожного своя - та все ж брехня.

Сплітались долі і шляхи в живу печаль,
Кувались душі у вогнях в нетлінну сталь,
Щоб сталий лад розвіять в пил туманом літ,
Бо в ньому час навік завмер, загинув світ.

Далека стежка пролягла крізь спогад тиш.
Там дух у спокої застиг - вже не злетиш.
Безладдя розтривожить суть від забуття.
В хаосі - вічна боротьба, а кін - життя.

Вся вічність у вершинах гір, у снах роси,
Допоки в душах - блиск зірок і тінь краси.
Вплітає час усі шляхи у круговерть:
Добро і зло, падіння й зліт, життя і смерть...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c624719/v624719255/1707a/0Y2yQAhMs0M.jpg
https://pp.vk.me/c624719/v624719255/17072/XgZjdbKbFu0.jpghttps://pp.vk.me/c624719/v624719255/17082/vNKJ5bsC_vo.jpg

Кувався меч вогнями душ нетлінних,
Крізь біль нестерпний, що серця терзав.
Щоб знали всі - ця пісня не загине,
Хай що б який там ірод не казав.

В страшній пітьмі ці люди знайдуть слово,
Не втратять щирість в мороках ночей.
І залунає світла колискова,
Зорями уквітчавши сон дітей.

Засяє небо чисте та безхмарне,
І буде щастя... в кожного своє.
Тому що все життя боротись варто
За цілий світ і все, що в ньому є.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c624720/v624720255/1811a/RrdnaKY1o8E.jpg

Ця ніч була бурхлива, розхристана, розпусна.
Здіймались дикі хвилі, затерся край небес.
Довкола світло меркло, лиш блискавки негусто
З безодні виринали, сплітаючись навхрест.

Все море лютувало, стискаючи в обіймах,
До щогли ринув стрімко води і вітру шквал.
Здавалось проминули нас всі пекельні війни,
Та десь за небокраєм жеврів дев'ятий вал.

Жахали громовиці мечами вогняними,
До прірви залишався один єдиний крок.
Навкруг гранітні скелі, а корабель між ними,
Злітаючи на хвилях, провадив свій танок.

З глибин морських повстала роз'ятрена стихія,
Що мали проти неї, лишаючись людьми?
Життя тягнуло в вири нещадним буревієм,
Та курсу не змінили - бо хто, якщо не ми?

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c624720/v624720255/182f9/qCYvZRnorI4.jpg
https://pp.vk.me/c624720/v624720255/18300/Ndmi1lDCaIo.jpg

З іскри народиться ватра жива.
Тихо прядеться тонка тятива.
Час відбиває прадавні слова,
Вічні склади.

Лине з литаврів розкотистий дзвін.
Пилом розвіються рештки руїн.
Вершники знову, як вісники змін,
Линуть сюди.

Полум'ям лиха гартується сталь.
Стільки минуло, що винних не жаль.
З втомлених душ забирає печаль
Власні сліди.

Туга в повітрі ледь чутно бринить.
Сльози впускає холодна блакить.
Золотом сонця співає ця мить,
Каже: іди...

Правдою сивою складений шлях.
Вічність виблискує в сірих очах.
Сизим туманом лежать на плечах
Інші світи.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c622731/v622731255/2119b/y-sjTfucy88.jpg

Заточують ікла жорстокі.
Сміються зухвало лихі.
А вітер тріпоче осоки.
Остання хвилина... мій хід.

Душа заплітається в хмари.
Важливість - гріх всіх відчайдух.
Важкі срібнопері тумани
Сльозами торкаються рук.

Нічне гайвороння з тополі
Крильми розсікає страхи.
Звиваються втрачені долі
В чарівні майбутні шляхи.

Всміхається тінь наостанок,
Свого досягнувши, либонь...
Займається чистий світанок,
З'являється перший вогонь.

Пітьма відступає за обрій,
Створивши із сутінок пліт.
А серце співає хоробро,
Новий зачинаючи міт.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c623831/v623831255/25f01/iiRmav9gM60.jpg

Знаєш, земле моя, ми життя віддавали за тебе.
Не за душі жорстокі і постаті вічного зла,
Що впивалися кігтями поміж склепіннями ребер
І надії останні завжди спопеляли до тла.

Знаєш, земле моя, ми боролись за сонце над степом.
Ми ішли без вагань... і без змоги вернутись назад.
А над нами ридало, тужливо так плакало небо...
З наших чистих сердець проростав молодий виноград...

Знаєш, земле моя, в тім немає твоєї провини.
Буде плакати ненька. Скажи їй, як сильно люблю.
Ми жили в такий час, у сувору, тривожну годину -
Та проте наша совість чистіша за блиск кришталю.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c625730/v625730255/2c6bb/ZDcrm-Z5ZKw.jpg

Ворон

Все починається. Ворон поводить крилом.
Тінь виринає, хаосом вплітаючись в очі.
Дух потойбіччя – аж серце безладно стукоче –
Жахом байдужості знищує наше тепло.

Спрагло впивається поглядом в будь-який блиск.
Як же яскраво палають йому наші душі –
Щирі, відважні, безсмертні, такі відчайдушні,
Тануть від болю слізьми, мов розтоплений віск.

Ворон здіймається, чорним шматуючи синь,
Чисті серця до п'яна напуваючи люттю,
Пазурі гострі встромляючи в стомлені суті,
Вирвавши з коренем рештки живої краси.

Хто поведеться на заклик кривавих боїв,
Світ розкришить на чиєсь побажання видовищ –
Потім збиратиме часточки власних румовищ
В древніх уламках давно позабутих руїн.

В’ється лозою в душі неприборкане зло.
Війни несуть полиновий, роз'ятрений присмак.
Землю в тривожні обійми захоплює присмерк.
Все починається. Ворон поводить крилом.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

43

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

не подавала ще в "Дніпро"?
http://www.dnipro-ukr.com.ua
https://vk.com/zhurnaldnipro

чи деінде.

Пора вже.

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c625731/v625731255/2c610/bcGLn8hVBzc.jpg

Хтось фіранками ріже долоні
І шукає у тому прогрес
Для модерну важких алегорій
І поцуплених впавших небес.

У метафор скаженому вирі
Із власноруч спотворених слів,
Безталанних знаходить кумирів,
Щоб зробити із них королів.

Пересічну вишукує славу,
Викорінює з серця талан,
Промінявши його на забаву
І розшитий яскравий жупан.

В невідомих вузьких кулуарах
Собі почесті й лаври гребе,
Все підносить нікчемність у хмари
І звеличує тільки себе.

В’язку слів витинати безладно,
Перший-ліпший відкривши словник
В цьому світі багато хто здатен...
Тільки б сенс випадково не зник.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

45

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c627229/v627229255/4c61/v1npdQl1D6s.jpg
Не дивись у вікно - там війна.
Там прощально співають гармати.
Вони навчені лиш убивати
Всіх, хто має людські імена.

Не дивись у вікно - там бої.
Там від пороху дух закладає.
Там надія остання палає
У багряно-пекельнім вогні.

Не дивись у вікно - море сліз.
І останнє в житті сподівання.
І дзвінке неможливе мовчання.
Там панує ненависть і злість.

Не дивись у вікно - там життя.
Що під подихом смерті згасає.
Там криваво-червоно світає.
І немає за це каяття.

Не дивись у вікно - там війна.
І твій погляд нічого не змінить.
Вічність слабкість і страх не оцінить,
Та оцінить чия в тім вина.

Не дивись у вікно - там війна...

© Вітрова Доця

www.характерництво-спас.укр
Ругающие  гневно  встречный  ветер
Словами  грязными,  должны  все  время  помнить,
Что  сказанное  к  ним  опять  вернется.

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://lh5.googleusercontent.com/-9X2Hj0U3_Xc/VZZ6A9pxQdI/AAAAAAAAC1M/NqWnboOl-0U/w500-h305-no/spogad.jpg


Важка хода

Низка постійних невдач,
Втома від марних зусиль...
Серце приборкує плач,
Терпить пронизливий біль.

Палкощі юних світань
Душу не в змозі зігріть.
Рій нездійсненних бажань
Сірим знебарвив блакить.

Кожна із трепетних мрій
Попелом сиплеться вниз –
Тисячі програних війн
З присмаком крові і сліз.

Прикрощів губиться слід...
Безліч незроблених справ...
Відчай застиг на чолі –
Час вирішальний настав.

Гірко – який вже полин...
Страшно – яка вже чума...
Гаряче – ґрона калин
Вічним вогнем обійма...

Подих в потилицю – смерть.
Дух на миттєвість застиг.
Кроком стрясаючи твердь,
Ти починаєш іти.

А за плечима – роки.
Тане потроху біда.
Мов на зорі рушники,
Стелиться світом хода.

Нерви – немов тятива,
Люто дзвенять кожну мить.
Тих, в кого воля жива,
Просто не можна спинить.

Будуть іти до кінця,
Доки їм вистачить сил…
Щоб стукотіли серця
В ритмі із боєм світил…

Час пожинає плоди –
З кожного власний врожай.
Простір тремтить від ходи.
Смерть відступає за край.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c625419/v625419255/33893/Pj7WrnsRLUA.jpg

Пекло у грудях і тисяча болісних втрат,
Гострі печалі з сердець пророста виноградами...
Важко у розпачі крок не ступити назад,
Тільки найважче – свою власну совість не зрадити.

Рішення вірне не завжди напрочуд легке.
Іноді просто так треба, і зветься це долею...
Гостре падіння у прірву – це просто піке –
Силу знайти, щоб злетіти до самого обрію.

В кожної цілі є власна печальна ціна.
Часом цей світ забуває пояснювать правила –
Жертв не минути, коли почалася війна...
Тільки найважче – постійно поводитись правильно.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c625420/v625420255/17aee/-Iv5eHo0Dcg.jpg

Я пам'ятаю, як були малі,
Ми зустрічали з радістю світанок.
І з усмішкою вибігши на ґанок,
Неначе відривались від землі.

Я пам'ятаю, як були малі,
Світ за очі тікали в непокорі.
Нам всі бажання втілювали зорі,
Запалюючи в душах ліхтарі.

Я пам'ятаю, як були малі,
Ми справи обирали до вподоби.
Переглядали всі можливі спроби,
Гуділи, метушились, мов джмелі.

Я пам'ятаю, як були малі,
Мов соняхи тягнулися до світла.
Прихід весни ловили у повітрі
І помічали бруньки на гіллі.

Я пам'ятаю, ми були малі...

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://pp.vk.me/c629304/v629304255/8de5/-BbwRf0j2kE.jpg

Займалася стонадцята весна,
Світанками вбивалася у шибки;
Без будь-яких вражаючих відзнак –
Ті самі сквери й площі з духом липи...

Лиш на теренах пам'яті тривких
Спалахують розбурхані події…
Стрясається засмучена блакить,
Багряно захід сонця пломеніє...

Від кулі слід нав’язливо болить,
І серце так скорботно защемило..
Довіку буде снитися та мить,
Коли в людей зникають білі крила...

У кожному нездійсненому сні,
У кожному несказаному слові –
Луна гармат, сліпучий блиск вогнів,
Обірвані дитячі колискові,

Зруйновані пожежами міста
В цупких обіймах вічного спокою,
Постійний присмак крові на вустах,
Ристалища із сотнями набоїв,

Розчинений в густім повітрі страх,
Скажений біль, що в клоччя рве судини.
Зневіра і приреченість в очах
Всіх тих, хто не зберіг в собі людини...

Земля стогнала, плакала земля,
Ридала гірко, горем оповита...
Війна пройшлась по скошених полях,
Лишила по собі червоні квіти...

Тендітні квіти кольором, мов кров.
Заплетені в полях між колосками,
Розсипані у закутках дібров,
В руїнах між колишніми містами...

Коли і попіл, й полиновий пил
Вкривали всю поверхню чорним смутком,
З останніх, ледве вимолених сил,
Тягнулися до неба звідусюди...

Як свідки промайнувших лихоліть
Самотності, що втратила всі межі,
Довіку серед степу будуть тліть
Весняні неприборкані пожежі...

Не помічає втоми тільки час.
Летять роки зі швидкістю хвилини.
Ще вчора танцювали смертний вальс,
Обходячи слизькі, потворні міни,

Втрачали друзів, краяли думки,
Поїли душі смутком і сльозами...
Тепер нові шукаємо шляхи,
Покинувши розтрощені вокзали.

Розбиті долі змучених людей,
Роки жахіть, поневірянь і скрути…
Хай серце виривається з грудей –
Загиблих неможливо повернути...

Мине печаль, й важкі потоки сліз
Зійдуть з очей, гарячі і солоні...
Куди б ви не пішли весною – скрізь
Вам цей багрянець обпече долоні.

© Вітрова Доця

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ

Re: Тетяна Авдєєва (Вітрова Доця)

https://lh6.googleusercontent.com/-KexcuWJ3BSM/Vd15ef1ztNI/AAAAAAAADok/e8c4kUES8HQ/w366-h542-no/%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25B50003.jpg

https://lh5.googleusercontent.com/-R1AaBbjodFk/Vd15esi9ENI/AAAAAAAADoo/DKbTscZy_zU/w682-h542-no/%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25B50002.jpg

http://характерництво-спас.укр
Світ стоїть на Правді, якою є сам.
                        характерники, Січ