Характерник Іван Сірко · 28.01.08

У пошуках істини. Отаман Сірко: смерть перевертня

Коли народилося це немовля, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, який зайшов охрестити дитину, відмовився брати його на руки! Перехрестив здалеку і втік. А той, хто всіх налякав, не заплакав. Він лежав на столі і бавився шматком пирога. А потім на очах у переляканих батьків з'їв його. Хлопчик народився із зубами!
Відео-розповідь про життя Івана Сірка, прибуття на Січ, складання іспитів на характерника та неймовірні здібності легендарного отамана.

Онлайн
Торрент


Характерник Іван Сірко

Життя цієї людини оповите легендами. Іван Дмитрович Сірко (близько 1610 – 1680), славетний кошовий отаман Запорозької Січі уособлював, мабуть, як ніхто з когорти визначних українських полководців XVII століття, лицарську вдачу. Військовий і політичний український діяч, до самої смерті, обирався січовиками кошовим отаманом, тому й цілком справедливо вважався найуспішнішим оборонцем українського народу. Найбільших лаврів він здобув у боротьбі з турками і кримськими татарами. Прискіпливо підрахував кількість перемог Сірка (за жодної поразки їх набралося 55!) визначний дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький.

Дванадцять разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна – Лівобережна, Правобережна, Слобожанщина – в 60-70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.

Відзначаючи ці якості, треба б наголосити й на суто людських рисах характеру Івана Дмитровича: розважливий і мудрий, демократичний, він був до аскетизму скромним у побуті й глибоко віруючим. На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам’ять пов’язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану” відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко – адже до нас не дійшла іконографія героя.

Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п’єс, оповідань, поем і віршів.

Літопис життя Івана Сірка – це суціль карколомна одіссея, в хитросплетіннях якої можна і заплутатися. Навіть рік і місце його народження достеменно невідомі. Отець Юрій Мицик, доктор історичних наук із Києво-Могилянської академії, вважає, що майбутній кошовий народився на Поділлі. Більшість дослідників називає його батьківщиною селище Мерефа на Слобожанщині. Практично немає свідчень про перші 35-40 років життя Сірка.

Дмитро Яворницький дав такий портрет славного кошового: „І за характером, і за всіма своїми діями Сірко представляв собою тип справжнього запорожця. Він був хоробрий, відважний, завзятий, не завжди стійкий, не завжди вірний своїм союзникам; він любив іноді погуляти і добре підвипити і в хмелю показати свій козацький запал; він був схильний хвилинно захопитися новою думкою, новою справою, щоб потім відмовитися від власного наміру й прийти до цілком протилежного рішення... „Нужда закон змінює”, – часто говорив Сірко, і, очевидно, діяв відповідно до свого улюбленого прислів’я”.

Перше зі свідчень про діяльність Сірка – цікава, але й дотепер практично не задокументована історія участі полку запорожців у Тридцятилітній війні (1618 - 1648) на боці французів. У 1644 році Богдан Хмельницький як військовий писар Війська Запорозького у Варшаві зустрічався з послом Франції графом де Брежі. За рік був підписаний-таки договір-контракт і 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Калє.

Очолювали цих кондотьєрів полковники Сірко та Солтенко. Попереду їх чекали прецікаві події - облога і штурм неприступної іспанської фортеці Дюнкерк (яку називали „ключом від Ла-Маншу”). Останню неодноразово під час багатьох конфліктів намагалися взяти французи, але все безрезультатно... Козаки „розібралися” з супротивником за декілька днів.

Історики та письменники другої половини ХVII століття відзначали військові доблесті Сірка, причому це робили й ті, які вороже ставилися до визвольної боротьби українського народу. Це стосується насамперед польського хроніста Веспіяна Коховського, який писав: „Страшний він був в орді, бо був досвідчений у військових справах і відважний кавалер... гожий чоловік, вояцької натури і не боявся ані сльоти, ані морозу, ані сонячної спеки. Він був чуйний, обережний, терпляче зносив голод, був рішучий у воєнних небезпеках. Влітку він перебував на порогах, а взимку - на українському пограниччі. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, бо раз у раз бився з татарами...”

На довгі роки Сірка поглинула боротьба проти Османської імперії та її васалів – Кримського ханства та ногайських орд. Сірко виходив переможцем з десятків антиосманських походів. Досить сказати, що у боротьбі проти агресії Османської імперії Сірко провів понад 55 успішних походів і жодного не програв!

Його запорожці наводили страх на все північне побережжя Чорного моря та Крим, неодноразово брали Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, навіть Ясси; татарські матері лякали дітей іменем Сірка.

1675 року Сірко здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Туреччини на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші, які вдерлися на Україну. 1679 року султан Туреччини планував похід на Україну і Росію, окремо на Січ готувалось вторгнення 25000 турків. Остання бойова акція Івана Сірка була здійснена за кілька місяців до його кончини. 1680 року спільно з донцями Сірко востаннє опустив свою переможну булаву в битві з ординцями. Повертаючись з походу, занедужав і поїхав з Січі за 10 верств на свою пасіку в село Грушівка (нині село Ленінське Дніпропетровської області). У „Літописі” Самійла Величка читаємо: „...того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці Грушовці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко... поховано його знаменито... з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього Низового війська. Бо це був справний і щасливий вождь, який з молодих літ аж до своєї старості ...не тільки значно воював за Крим і попалив в ньому деякі міста, але також погромлював у диких полях... численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир”.

Поховали Івана Дмитровича у селі Копулівка. 1967 року його перепоховали на іншому краю села, через те, що води Каховського водосховища наблизилися до могили. Прикро, але Сірко лежить у землі без голови: череп деякий час „мандрував” – до Москви в антропологічну лабораторію, до Нікополя, й нарешті опинився у Дніпропетровському історичному музеї. На хресті, що стояв на могилі Сірка, деякий час, був напис: „Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки я”. Саме тут варто звернутися до феномена „характерництва”. Майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани і знамениті полковники були „характерниками” (серед них – Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Дмитро Нечай і найбільший характерник із них – Іван Сірко). Це козаки, які володіли магією, – могли бачити майбутнє, події, що відбувалися за сотні кілометрів в інших краях, впливали на свідомість людей, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води („на Дніпрі войлок прокладуть і йдуть”). Офіційна церква звинувачувала „характерників” у чаклунстві.

Сучасник так писав про кошового: „Іван Сірко – превеликий колдун. Недарма його турки називали шайтаном”. Для воїнів ісламу, потурчених він і справді був лихим воїном...

Гордомисл Відоменкої


Дати життя і діяльності І.Д.Сірка

між 1605–1610

У слободі Мерефа (за іншими данними – на Вінниччині) народився І.Д.Сірко

кінець 1620-тих рр.

Брав участь у морському поході козаків проти Османської імперії

1645, жовтень – 1646

Дві тисячі найманих запорізьких козаків на чолі з І.Сірком беруть участь у франко-іспанській війні, надають допомогу війську принца Конде під час захвату іспанської фортеці Дюнкерк

1648–1657

Брав участь у Визвольній війні українського народу

1658–1660

Обрано полковником Вінницького (Кальницького) полку

1659

Рішуче виступив проти політики гетьмана І. Виговського, організував військовій похід на Акерман, що привело до розпаду українсько-польсько-татарської коаліції. Відмовився підписувати російсько-український договір

1659–1660

Обирають на посаду кошового отамана Війська Запорізького упродовж багатьох років (1659–1660, серпень 1664–1665, 1670–квітень 1672, вересень 1673– серпень 1680)

1660–1661

Брав участь у походах запорізьких козаків на Кримське ханство

1663, жовтень

Під проводом І.Сірка та Г.Косагова здійснено похід козаків і московських загонів на Крим

1664, січень

Разом із царськими військами організував похід на Правобережну Україну, воювали проти гетьмана П.Тетері та польського війська під командуванням С.Чарнецького

1664–1668

Поселився з родиною під Харковом, за дві верстви від Мерефи. Обрано на посаду полковника Харківського полку (1664–1665, 1667 )

1667

Разом із запорожцями під проводом кошового І. Рога здійснив спустошливий набіг на Кримське ханство

1668

Організував чотири походи на Кримське ханство

1668, березень

Очолив виступи проти гніту царської адміністрації в містах Харківського полку – Маяцьку, Змієві, Валках, Мерефі за підтримкою населення Слобожанщини, донських козаків. Під Харковом повстанці зазнали поразки

1670, червень

Очолив похід на турецьку фортецю Очаків

1671–початок 1672

Очолив народні виступи на Правобережній Україні, підтримав пропольську орієнтацію уманського полковника М.Ханенка

1672, квітень

Був заарештований представниками царської адміністрації і відправлений до Сибіру у Тобольску в’зницю

1673, початок літа

Було звільнено із Тобольської в'язниці

1673, друга половина

Очолив походи проти турків і татарів до Очакова, Ізмаїла, Перекопу

1675

Об'єднані загони запорожців, донських козаків і калмиків під командою І.Сірка ущент розбили турецьке-татарське військо під Сівашем, звільнили понад 7 тисяч людей

1677–1678

Разом з російськими військами провів декілька воєнних операцій

1680,

1–12 серпня

Після чергового воєнного походу І.Сірко занедужав. Поїхав за десять верств від Січі, на пасіку в с. Грушівку (тепер с. Іллінка Дніпропетровської області). 1 серпня І.Сірко помер. Поховано (12 серпня) у полі за Запорізькою Січчю. Під час будівництва Каховського водосховища прах перенесено на курган, неподалік с. Капулівки Дніпропетровської області

* * *

Комментарии

Ариец · 2008-01-28 15:52 · #

Рекоммендую видео.

bio · 2008-01-28 16:42 · #

пойду посмотрю в онлайне

Const-14 · 2008-01-30 16:36 · #

Потрясающе!!!

Anton-writer · 2008-02-05 19:43 · #

Гляну - отпишусь

belol · 2008-02-08 03:06 · #

”Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки я” А шо таке заполи?

bibi · 2008-02-09 00:06 · #

да уж по радио послушал - дохристианские, чуть ли не предки индийцев…. , логика уровня свидетелей иегові…

Козак · 2008-02-17 12:40 · #

Биба, я пока не слушал, но то что у нас с индусами (понятно что с брахманами и кшатриями ) общие предки давно доказано. Почитай ригведы да и ваще нехто ж не требует от тя верить наслово, эт какраз удел иеговистов :) так что хочешь разобратся учи матчасть

Шарко · 2008-04-20 02:03 · #

Дюже вдячен тому, хто виклав цю статтю. Будьмо!

Гордомисл · 2008-05-17 03:09 · #

Ще забув у статтю дописати таку легенду не легенду, байку не байку, але подейкують що Сталін наказав після провальних перших місяців війни з німцями, розкопати могилу Сірка і відвезти його рештки до Москви….і от у 1942 році узимку, перед штурмом самої Москви був відомий парад… от тут і саме цікаве… ходять такі плітки що через площу провозили рештки отамана!

Ариец · 2008-05-17 11:51 · #

Гордомисл: і такі ходять легенди..

Гордомисл · 2008-05-27 03:59 · #

2 Ариец

Як би там не було, але могила Івана Сірка давно розкопана і де його частини тіла нікому не відомо!

ххх · 2008-09-22 15:42 · #

лучше бы вы по делу писали

Фомиченко · 2008-11-17 04:21 · #

Дюже вдячен! Будьмо.

cezar · 2009-01-11 19:41 · #

прикольна статя!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

shaytanapa · 2009-05-05 09:18 · #

мне интересны все сведения об атамане Сирко.моя бабушка говорила,что она Сирченко из последних потомков.Видимо не все дети Сирка погибли.По мужской линии характерников не было,а женщины были ведуньями

bebel · 2009-09-03 15:31 · #

Єсьть і по лутше

а · 2009-09-21 19:46 · #

Очень интересная статья,всегда приятно узнать о своей стране, и о её героях

Сургій · 2010-01-15 19:45 · #

Цікава історія походження характерництва, коріння якого слід шукати в слов"янському волхвізмі (форма древнього ведизму - системи духовних практик і знань). Школи волхвів вчили специфічних учнів: жреців-воїнів (датів), які в козацькі часи і стали характерниками. Варто почитати про це в книзі "Велич Дулібії Рось. Суренж" (скачати яку можна на http://rivne-surenzh.com.ua/ua/pub/ ). Є додаткова цікава інформація і в статтях (http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/ ). Не все так просто в цьому світі...

Білінський Арсен. · 2010-06-08 15:14 · #

Де б Сірко не опинився , де б не були його нащадки , але варто памятати - в наших жилах тече славна і нескорена козацька кров!!!

Кричинюк Андрій · 2010-11-24 19:19 · #

Стаття дуже сподобалась, класна! Пишіть ще про козаків, про наших предків. Іван Сірко видатний запорожець, кошовий отаман, захисник, політичний діяч і найбільший характерник!

Галина · 2011-01-21 14:17 · #

Раджу подивитись виставу театру ім.І.Франка "Урус-шайтан" про Івана Сірка. Це щось...Часи про які йдеться у виставі явно перегукуються з теперішньою ситуацією в країні.

Олекса · 2011-02-20 19:36 · #

Де наші сценаристи ? Де режисери ? Це ж глиба, незайманий пласт історії України. От, що треба вчити дітей в школі і брати приклад великим і малим начальникам, як жити з людьми і для людей. А ми все Америка!, Європа!

Виктор · 2011-08-14 13:08 · #

Чтобы стать хотя близким к казакам характерникам, иметь большое биополе нужно постоянно в любой момент своей деятельности мысленно говорить слова : Слава, слава, слава великой нашей Родине. Это обращение к эгрегору нашего народа, который начнёт вас очищать и увеличится биополе человека. Я это опробовал на себе.

Kostyantyn · 2011-10-04 14:10 · #

Vir'te vsemu sho napisano tut,bo Ya e naslidnik nashogo kazats'kogo rodu Atamana Ivana Sirko.

Костянтин · 2011-10-08 04:23 · #

Одне не вiрно.Iван Сiрко помер у селi Грушiвка Апостоловського р ну тепер село Ленiнське Днiпропетровськоi обл. У нього там була своя хата и пасiка.

Илья · 2013-01-13 18:00 · #

стаття сильно велика на мій погляд

хрень полная ето не я писав а мой брат младший

Гість · 2016-07-20 20:24 · #

Події 1651 року. Як воювали предки?
Що сталось під Берестечком, Мізочем, Сквирою, Зборовим та Збаражем?

“Берестечко. Битва за Україну (частина 1)” –
https://www.youtube.com/watch?v=T11hwiZfPD8

“Берестечко. Битва за Україну (частина 2)” –
https://www.youtube.com/watch?v=1DVUkzSWYJM&t=0s

Помощь по Textile